Навіщо? Хоча б тому, що одним з суттєвих чинників формування особистості є враження дитинства. Все, що ми сприймаємо в наші перші роки життя, все, що переживаємо, що викликає наші позитивні чи негативні емоції, закарбовується у нашій глибинній свідомості, й потім непомітно впливає на наші вчинки, міркування, рішення. І без сумніву невичерпним джерелом вражень є книжки, які ми читали в дитинстві. Їх вплив на наше его важко переоцінити. Тому й так важливо батькам сумлінно ставитися до підбору літератури для своїх чад.

За браком дитячої класики  Галина Пагутяк читала історичну літературу

Письменниця, лауреат Шевченківської премії Галина Пагутяк зізналася, що у неї було трохи нестандартне "дитяче" читання. Вона розповіла: «У мої часи в селі не було дитячої класики, то я читала здебільшого історичну літературу. У третьому класі зачитувалась "Фараоном" Болеслава Пруса. Страшенно любила книгу Зенона Косідовського "Коли сонце було богом». А ще мені подарували в школі "Питомцы зоопарка" Віри Чапліної. І якось батьки знайшли для мене "Робінзона Крузо", яким я марила. Зачитувалась також "Мандрами Гулівера" Свіфта і прозовим викладом "Одісеї". Якось мама повезла мене в гості до тітки, яка працювала бібліотекарем. Через два дні тітка попросила мене забрати, бо я тільки те й робила, що читала».

Ярослав Грицак: Вінні Пух – це найкраща книжка всіх часів і народів, і всього мого дитинства

Історик Ярослав Грицак розповів, що прочитання блискуче виконаного видання «Вінні Пуха» у ранньому віці сповнило його відчуття безмежного щастя.

«Книжка всіх часів і народів, і всього мого дитинства – це Вінні Пух. При чому не кожний Вінні Пух, а видання 70-х років, київського видавництва. Ця книжка зараз є великою бібліотечною рідкістю. Багато батьків і дідів шукають її, щоб подарувати таке саме щастя своїм дітям, онукам. Я її прочитав у 4 чи 5 років, бо рано почав читати. Ще досі пам’ятаю відчуття безмежного щастя. Не тільки історія сама по собі, але й те, як була виконана книжка, який був переклад, - усе в цій книжці захоплювало. Тоді я ще не знав, звичайно, про якість перекладу, але тепер розумію, що дитяче сприйняття є найщирішим», - поділився Я.Грицак

Він додав, що потім було ще дуже багато книжок. Книжка, яка справила на пана Ярослава враження, що він став істориком, як виявилося, – це книжка чеха Войцеха Замаровського «Сім чудес світу». Він читав її у 10-11-річному віці.

«Знаю з розповідей своїх знайомих і близьких, що це були книжки, які ми спільно читали. Пам’ятаю, в одному з інтерв’ю Оксана Забужко так само розповідала про Вінні Пуха, а Юрій Андрухович говорив про Замаровського, для нього це була книжка, яка надихала його стати археологом», - зазначив Ярослав Грицак.

Він виділив і третю важливу книгу: «У підлітковому віці, коли починав ставати дорослим, найбільший вплив на мене справили «Мандри Гуллівера» Джонатана Свіфта, але не дитяче видання, а повна версія. Це одна з найкращих книжок».

Софія Іванова: Казки Андерсена, на яких виростала, привчають співпереживати

Музикознавець, куратор музичних проектів МО «Дзиґа», ведуча концертів у Львівській філармонії, а також фестивалю «Етновир» Софія Іванова розповіла, що виростала вона на казках Андерсена та братів Грім.

«Я виростала на казках Андерсена і братів Грім. Це казки, які я можу читати сьогодні, - розповіла ZAXID.NET Софія Іванова.

«Якщо говорити про казки Андерсена, то вони є дуже життєві, хоч і дуже сумні, і найчастіше з поганим завершенням, через які я плакала. Вони вчать людей бути… людяними, вчать добру, привчають до співчуття, до того, щоб комусь колись постаратись допомогти, вони привчають до співпережиття. От так от ці казки навчили мене співпереживати книжки, які я читаю тепер, у дорослому віці, фільми, які я дивлюся в дорослому віці, і все, що оточує мене, навіть в житті – напевне, воно все вже відклалося, навіть це вже все відклалося, і тому я не можу назвати себе байдужою людиною, в принципі. Думаю, що це велика заслуга Андерсена передусім», - зазначила музикознавець.

Вона розповіла, що найособливішою казкою Андерсена для неї була «Дівчина з сірниками».

Андрій Садовий зачитувався книжками, надрукованими ще в 1920-х роках

 «Я читав дуже багато книжок. Коли був маленький, читав казочки. Пам’ятаю, що в бабці були книжки, надруковані ще в 1920-х роках. І там була мова не така, яку можна було чути у Львові. Вона була  дуже милою і співучою. Пам’ятаю ті казки… Це були дуже добрі і мудрі казки. Хоч книги були без малюнків», - зазначив ZAXID.NET міський голова Львова Андрій Садовий.

«Як я вже навчався в школі, то дуже багато читав історичних книжок. Пригадую «Олюньку» Андрія Чайковського. Дуже багато читав документальних книжок. Багато читав газет. Пам’ятаю, коли я вже був у 6-8 класі, я вже на уроках сидів і мріяв, що прийду додому скоренько, поїм і буду читати газети. Ми виписували дуже багато газет. Фактично після школи я годину-півтори витрачав на читання  різних газет», - розповів міський голова.

На запитання ZAXID.NET , що читають зараз його діти, А.Садовий сказав, що усі видавничі новинки. «Під час Форуму видавців у Львові скуповується чимало книг, які читають діти, серед них і книги видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», - додав він.

Остап Дроздов: Мені подобалися книги Джека Лондона, Жуль Верна та детективи

Журналіст, ведучий львівської передачі «Прямим текстом» Остап Дроздов розповів, що в дитинстві він цікавився пригодницькою літературою неукраїнських авторів.

«Мені подобалося читати. У своїй районній бібліотеці я перечитав усі дитячі книги. Здебільшого це були неукраїнські автори - Джек Лондон, Жуль Верн і Редьярд Кіплінг, причому я прочитав не тільки їхні загальновідомі речі, які кожен, як правило, читав. Пам’ятаю, що це були грубі книжки, хоч не пам’ятаю зараз їхніх назв», - розповів ZAXID.NET журналіст.

Він зазначив, що також любив читати детективні речі Агати Крісті і про пригоди Шерлока Холмса. «Мені завжди було цікаво співставляти себе зі світом, в якому я не був, зі світом аристократії, наприклад, в оцих детективах Агати Крісті чи у світі Шерлока Холмса (А.Конан Дойля)», - розповів він.

«З ранньої дитячої літератури пам’ятаю читав Н.Забілу. Це унікальне явище: легко читається і просто прекрасні тексти, потім – В. Нестайка. Його, певно, усі читали і він, власне, був найцікавіший. Чомусь з українською книжкою не склалося… Вся програма української літератури - і не така вже дитяча, вона мені абсолютно не йшла. Співчуваю й зараз тим дітям», - сказав Остап Дроздов.

Щодо казок, то найбільший спогад у журналіста пов’язано із великою книгою «Казок народів світу», «де були зібрані казки з Австралії, Нової Зеландії, кавказькі, азійські – японські, китайські – це було дуже цікаво». З українських казок запам’ятався  Котигорошко.

Михайло Цимбалюк: Батько заставляв нас цитувати вірші з «Кобзаря»

Голова Львівської обласної держадміністрації Михайло Цимбалюк зазначив, що він змалку виховувався на віршах Тараса Шевченка з «Кобзаря».«У нас, на жаль, вдома не було великої бібліотеки, але я добре пам’ятаю «Кобзар» десь 1906 року випуску. Батько обов’язково всіх нас привчав змалку читати «Кобзар», і багато речей цитувати напам’ять. Я пам’ятаю, що ми  з кожним роком (адже виростали) переосмислювали зміст того чи іншого вірша. Батько заставляв нас цитувати вірші: наймолодші ставали на крісло, щоб було всіх видно, а ми з братом моїм молодшим часто з печі ( цитували…- ред )… Батько й сам багато цитував з «Кобзаря», - зазначив ZAXID.NET Михайло Цимбалюк.

«Це все  відбувалося, коли були зимові вечори, особливо на неділю, чи на якісь свята. Я пам’ятаю, що це була наша основна книга, а потім  вже пішли інші книги… Панаса Мирного читали, це вже зі шкільної програми. Можливо, на жаль, чи, можливо, на щастя, це була єдина книга… Я пам’ятаю і про Катерину: «У тієї Катерини/ Хата на помості,/ Із славного Запорожжя/ Наїхали гості»… І в кожний період, в кожен вік по-різному розуміли зміст того, що було написано в тих віршах», - розповів голова Львівської ОДА.

Наталка Космолінська: У дитинстві мені подобалися вірменські та грузинські казки

 «Якщо говорити про казки мого дитинства, то перші казки, які найбільше запам’яталися, - коли я не вміла читати, мені їх читали, - це були вірменські і грузинські казки. Вони мені подобалися своєю екзотикою. А от вже українські казки – буковинські, карпатські – вже були пізніше. Вони теж мені смакували», - розповіла ZAXID.NETмистецтвознавець, історик мистецтва Наталя Космолінська.

«А потім я якось дуже швидко навчилася читати, і вже з 9-10 років я зачитувалася історичними романами. Вальтер Скот, Дюма – найперші, це були «Айвенго» і «Три мушкетери». Страшенно мені подобалася ця історична романтика і подобається досі. Пізніше до улюблених додався також Сенкевича «Потоп», - розповіла про три свої улюблені підліткові книги мистецтвознавець.

Олег Панькевич: Я зростав на казках про боротьбу українських героїв зі злом

 «Я ріс на українських народних казках. Досі пам’ятаю, як виглядала ця книжка моя – «Українські народні казки»: вона була такого гарного кольору, червоного, дуже яскраві малюнки там були, традиційні українські народні казки. Досі жалкую, що не знаю, де ця книжка є зараз, аби передати її своїм дітям. Ця книжка була читана-перечитана – спочатку батьками, потім, коли я вже сам вчився читати», - розповів голова Львівської обласної ради Панькевич у коментарі для ZAXID.NET.

«Традиційні казки про Кирила Кожум’яку, про боротьбу зі злом наших українських героїв, багато інших наших народних сюжетів», - додав він.

Також голова облради розповів, що його дуже тішить, що його восьмирічний син зараз уже не просто читає казки, а й сам намагається писати свої перші дитячі речі. «Тішуся, що він виховується на українських традиціях», - зазначив Панькевич.

Тарас Стецьків: З малечку захоплювався історичними розповідями

Політик Тарас Стецьків розповів, що у дитинстві завжди багато читав. Особливо полюбляв історичні та пригодницькі книги: «Всього й не пригадаю. Перечитав майже все, що було доступне і українських класиків, так і іноземних».

«Так, я любив читати історію. Наприклад, романи Чайковського», - сказав він.

Він додав: «Ще я любив читати «Кобзар» Шевченка. Я одразу читав трохи більш дорослі книжки, ніж діти мого віку».

Ірина Фаріон: Сила народної казки про їжака неймовірно працює сьогодні на всіх рівнях

Філолог і політик Ірина Фаріон розповіла про казку, яка її особливо вразила у дитинстві, - «Як зайчик з їжачком навперейми бігали».

Пані Ірина переказала: «Їжак підступно на дистанцію ставив їжачиху, а заєць, розуміючи, що він ніяк не може побороти в перегонах їжака, знайшов причину в собі, що, мовляв, він погано над собою працює: не достатньо тренується, не їсть досить капусти, тому немає сили подолати дистанцію. Готуючись до перегонів, заєць наївся капусти забагато і луснув. Я дуже плакала від того, що така несправедливість. Цю казку згадую й досі».

Вона додала: «Цікаво, що сила цієї казки про їжака неймовірно працює сьогодні на всіх рівнях: підступом, хитрощами, лицемірством, обманом люди досягають своєї мети. Просто зайці, напевно, мають розуміти, що не з допомогою поїдання капусти вирішуються справи, а за допомогою глибокої аналітики – чому першими стають ті, які насправді мають бути останні. Я, до речі, нещодавно у Києві на Книжковому ярмарку купувала книжку «100 найкращих казок України», там була і ця казка. Я її перечитувала колегам. Вони запитали, чи мені й зараз жаль, що заєць луснув? Я відповіла: «Ні, я не плачу. Я сама неодноразово побувала в ролі зайця, але вже стала іншою, не з заячою душею».

Також Ірина Фаріон сказала, що у дитинстві дуже любила казку «Лис Микита» Івана Франка.

Андрія Кокотюху досі надихають «Пригоди Барвінка та Ромашки»

 «До 13 років я читав тільки казки, а з 13 до 16 років - ці 3 чи 3,5 років я перечитував по колу 20-25 книжок, тому що особливого вибору не було: книжок було багато, а почитати – нічого. Я навіть просив бібліотекарів, щоб вони видавали мені книжки з читального залу. Ці 20-25 книжок – це пригодницька класика, все що не назвете – ви вгадаєте, - розповів ZAXID.NETукраїнський письменник Андрій Кокотюха.

«Тореодори з Васюківки» були пізніше. Особливо запам’яталася книжка Богдана Чалого «Пригоди Барвінка і Ромашки» - віршована казка. Вона була написана десь у 1970-х роках. Де воно тоді взялося у нас? Це історія про такого собі українського супергероя і його «дєвушку», такі як Джеймс Бойнд і «дєвушка» Бонда. Був такий собі Барвінок і Ромашка, яку він постійно захищав. Книжка абсолютно позбавлена гендерної рівності, чоловіча шовіністична така дитяча казка, де «мущіна» виконує свою роль захисника, жінка виконує свою - берегині… І вони там воюють з бур’янами, їдуть в далекі країни - мають пригоди різні. От ці історії мене завжди надихали і продовжують надихати», - зізнався письменник.

Парасковія Дворянин навіть у старших класах не цуралася читати казки і дитячі оповідання

Телеведуча і шеф-редактор новин програми «Репортер» на ТРК «Люкс» Парасковія Дворян розповіла, що батьки її рано навчили читати, і любов до книги відтоді не зникає.

Із зовсім раннього віку запам’яталася книга корейських казок. «Там є казка про те, як один чоловік врятував трьох ластів’ят. Ця книжка збереглася, і я читала своїй доньці ту ж казку, яку мені колись читала моя мама», - розповіла Парасковія Дворянин.

«Пізніше була така тенденція, що я дивилася дитячі художні фільми, як «Три горішки для Попелюшки», «Золотоволоска», а потім шукала ці казки в книжках, щоб прочитати, – пригадує телеведуча. - Не можу сказати, що любила тільки казки, швидше мене захоплювали пригодницькі оповідання, з цікавим захопливим сюжетом. Я їм надавала перевагу. «Поза будь-якою конкуренцією була книжка Всеволода Нестайка «Тореодори з Васюківки». Перечитувала її кілька разів».

П.Дворянин пригадує, що була активною відвідувачкою бібліотек: і шкільної, і міської, і там, і там мала рясно списані формуляри, бо читала багато.

Вона додала, що полюбляла поезію Наталі Забілої, а в старших класах школи й далі «не цуралася читати казки і дитячі оповідання».