«Про це свідчить її ім’я, – зауважив мовознавець і головний редактор видавництва «Урбіно» Анатолій Івченко. Не кажучи вже про те, що її молодшу сестру звуть Тетяною – іменем, не притаманним польській культурній традиції».

Пан Анатолій також відкрив таємницю, що зараз Ольга Токарчук працює над романом про Галичину… А тим часом, у львівській книгарні «Є» презентували український переклад останнього роману польської літературної знаменитості – «Веди свій плуг понад кістками мертвих». Над українською версією роману працювала перекладач і директор видавництва «Урбіно» Божена Антоняк.

Львів можна назвати головним українським видавничим центром Ольги Токарчук і її популяризації. Адже усі її попередні книги виходили саме тут – «Мандрівка людей книги» («Літопис») у перекладі Ніни Бічуї, «Правік та інші часи» («Кальварія») і «Гра на багатьох барабанчиках» («Літопис») у перекладі Віктора Дмитрука, а також «Останні історії» («Літопис») у перекладі Ярини Синчишин.

Що ж стосується нової книги, у якій Ольга Токарчук звернулася до нового для себе жанру – морально-екологічного трилера, то Божена Антоняк запевняє – «Веди свій плуг…» – потаємна скринька, у якій читачу щоразу відкривається щось нове…

– Дія роману відбувається на відлюдді, на кордоні з Чехією, де навколо прекрасна природа і практично рай на землі, – розповідає перекладач Божена Антоняк. – У цьому раю живе Яніна Душейко. Таємниця її прізвища мені відкрилася не одразу… Героїня – звичайна жінка років 60-ти, в минулому – інженер-мостобудівник, а зараз навчає у сільській школі дітей англійської мови і географії, а за сумісництвом сторожує дачні будиночки сусідів. У неї є хобі – астрологія. Є «пасія» – захист тварин. Вона вимагає до тварин і загалом до природи поваги. Тому до неї як до людини морально-чистої і чесної ставляться як до нешкідливої дивачки. І раптом по сусідству стається трагедія – вмирає сусід Велика Ступня, якого вона не любила, боялася і навіть з ним боролась, адже був браконьєром. Коли ж вона із сусідом Матогою одягають померлого, виявляється причина смерті. Він спіймав у капкан козулю, приготував її, а коли їв – вдавився кісткою… Тоді у пані Душейко й виникає божевільна ідея, що це тварини починають мститися своїм катам…

Божена Антоняк розповіла також, що після виходу роману Ользі Токарчук часто дорікали, мовляв, вона знайшла хвіртку, щоб вивести на загал свої феміністичні погляди. Дорікали, що вона зневажає державу, що висловлює радикальні антирелігійні погляди...

– Ольга виступає проти того суспільства, еліти якого здеградовані, – каже Божена Антоняк. – Такі еліти у романі представлені поліцією, заможним і цинічним бізнесменом на прізвище Нутряк, колишнім депутатом паном Правдою і ксьондзом. Усі ці люди полювали, і усі загинули за нез’ясованих обставин…

Натомість Остап Сливинський, який зараз працює над перекладом передостанньої книги Токарчук Bieguny, зауважив, що в літературних колах Польщі, де часто відбуваються літературознавчі баталії, ніколи не натрапляв на серйозну критику письменниці. Часом їй закидали надмірну ідеологізацію, часом – надмірне захоплення езотеричними речами, але агресивних закидів не було ніколи.

– Окрім подієвої канви, роман має кілька ліній, важких для пересічного українського читача, – зазначає Анатолій Івченко. – По-перше, це астрологія – не така, як ми її знаємо із журналів, а з усіма термінами. Друга лінія пов’язана із поезією Вільяма Блейка (назва роману – рядок із нього), творчості якого в Україні майже не знають. Епіграфи та цитати з Блейка спеціально для української книжки Ольги Токарчук блискуче переклала Маріанна Кіяновська.

Божена Городницька