Темна тюремна камера. Через малесеньке віконечко з ґратами ледь-ледь проникає денне світло. 141 рік тому саме в цій камері, що тепер є музеєм, у невеликому саксонському місті Міттвайда був ув’язнений за підозрами в махінаціях німецький письменник Карл Май (1842-1912). Автор, який став шалено популярним через його романи про індіанців, дикий захід і подорожі в заморські краї, має донині дуже багато прихильників як у Німеччині, так і скрізь по світу.

З 14 березня на дерев’яному столику в камері  – лептоп з текстом. З нього постійно хтось читає текст Карла Мая. Читають цілодобово, усе, що письменник створив після своєї "кримінальної кар’єри", розповідає одна з втілювачів ідеї - Штефані Ваґнер. "Ми читаємо все, що він написав, а це понад 55 тисяч сторінок тексту, 90 томів. Читаємо в тій послідовності, які запропонувало нам видавництво імені Карла Мая. Його твори видавалися у певній послідовності, і саме її ми дотримуємося. Наше читання триватиме до 3 травня, тобто у такий же період, який свого часу відбував ув’язнення в цій камері сам Карл Май. Йому довелося провести тут понад сім тижнів, саме стільки ми й спробуємо протриматися з нашим читанням",- каже Ваґнер.

У світі твори Мая видавалися близько 200 мільйонів разів. Письменник дуже добре відомий, переконаний професор Людвіґ Гільмер, який заснував навіть зі своїх студентів "Клуб шанувальників творчості Карла Мая" й подав ідею для такого експерименту з читання. "Я з дитинства просто проковтував його книжки, всі кишенькові гроші витрачав на купівлю нових творів Мая",- пригадує Гільмер.

1000 добровольців вже є

Для втілення безперервного читання книг Мая професору вдалося заохотити не лише своїх студентів, а й багатьох відомих в Німеччині акторів, журналістів, ведучих телепрограм і видавців. Загалом близько тисячі людей вже зголосилися долучитися до експерименту. Ще дві тисячі нині в процесі розшуку. Особливо потрібні люди для читання в нічний час, коли як камера, так і атмосфера в ній здаються дуже загадковими.

Троє людей завжди присутні тут, слідкують за тим, щоб функціонували відеозапис і мікрофон, щоб картинка передавалася в живому режимі в інтернет. Як правило, це студенти професора, які добровільно допомагають втіленню проекту, приміром, заповнюють прогалини, якщо не було знайдено людей для читання. Однак поки таке трапляється досить нечасто, розповідає Штефані Ваґнер. "Це експеримент з багатьма невідомими. Приміром, нам важко вирахувати, в якому темпі читатиметься. Ми взяли наші середні показники й у такий спосіб вирахували, скільки часу треба буде для читання усіх творів. По-друге, ми не знаємо, чи вдасться зрештою знайти достатню кількість шанувальників Мая для читання",- каже Ваґнер, яка визнає, що експеримент ще може зірватися.

Курс на рекорд

Утім, схоже на те, що навіть якщо він не вдасться, у саксонському містечку Міттвайда вже взяли курс на світовий рекорд. Адже останній читальний марафон, який увійшов у книгу рекордів Ґіннеса, був встановлений у США, в університеті Маямі. У листопаді 2009 року шість активісток упродовж десяти днів безперервно читали 30 статей із Загальної декларації прав людини.

Автори: Леся Юрченко, Даґмар Борхерт