Прийшла весна. Хтось оновлює гардероб, хтось купує квитки на фестивалі, комусь до смаку оновити інтер´єр книжкової полиці. "Українська правда. Життя" продовжує шукати та знаходити новинки світової літератури, на які варто звернути увагу.

США

Нещодавно американський інтернет-журнал "Salon" назвав володарів премії  "Good Sex Awards"  за кращий опис сексу в літературі.

Перше місце присудили Джеймсу Хайнсу за роман "Наступний" (James Hynes "Next"). Друге - Джонатану Франзену за роман "Свобода" (Freedom). На третьому місці - Джошуа Ферріс і роман "Безіменний" (The Unnamed). Всього журі присудило 8 премій за 8 найкращих описів.

Роман-переможець "Наступний" критики вже порівнюють із "Уліссом" Джойса. Порівняння не випадкове - велика частина роману присвячена прогулянці містом.

Якщо по порядку, то жив собі Кевін Квін зі штату Мічіган, і летів він на співбесіду у штат Техас. Кевін Квін, як і безліч американців після 2001 року, дуже боїться літати. Він боїться терористів. Єдина розрада - миловидна дівчина з розкосими очима, котра сидить на сусідньому сидінні.

Кевін Квін долетів нормально. Перед ним - потреба скоротати день. Проблему вирішено просто. Так починається прогулянка вулицями невідомого міста в компанії провідника.

Цим провідником є випадкова попутниця з літака - пан Квін непомітно ходить за нею. В цей самий час його свідомість вихоплює з міського пейзажу купу прекрасних і потворних деталей життя.

Саме цю частину хвалять критики, порівнюючи історію Хайнса із описом прогулянки Леопольда Блума на сторінках "Улісса". Кевін Квін із роману "Наступний" не просто гуляє. Кожна деталь стає приводом згадати прожиті 50 років. Кохання, досвіди, травми, колишніх.

Роман "Наступний" - щось нове для американської літератури. Попри дуже вузькі часопросторові рамки (один день у одному місті), цей текст розкриває образи сучасного американського світу.

Тут є терористи, поразки, невротичні травми, а ще - хоробрість, подвиг, благородство. Основою цього художнього світу є страх і боротьба з ним.

"Наступний" точно сподобається всім, хто любить подорожувати в часі та спогадах. Можна дарувати письменникам-початківцям - згодиться як правильний мистецький орієнтир. Для дегустації - опис, який приніс Хайнсу перемогу на  "Good Sex Awards" .

Канада

Емма Донохью (Emma Donoghue) народилася в Ірландії, але живе в Канаді, де займається дослідженням історії літератури та власне літературою.

Її останній роман "Кімната" (Room) зараз переживає справжній міжнародний успіх. Його легко можна знайти на перших сходинках продажів Канади, США, Великої Британії та глобального Amazon.

Роман написано від імені 5-річного хлопчика Джека. Джек ніколи не виходив назовні. Він про все на світі знає з телевізора. Він не певен, чи існують інші люди насправді. Реальність - це мама та маленька Кімната, де вони живуть.

Ночами до мами приходить Старий Нік - приносить їсти та ґвалтує маму. З часом виявляється, що маму Джека ще студенткою Старий Нік викрав прямо на вулиці - запхав у фургон і привіз у Кімнату.

Одного дня мама розповідає Джеку про існування зовнішнього світу та просить сина втекти та звернутися до поліції. Втеча вдалася, матір і сина визволили. Але це не кінець історії, а тільки її початок.

Вичерпну інформацію про книжку цивілізовані західні видавці надають за допомогою буктрейлера. Канадський зосереджено на сюжеті, трейлер із США - на створенні контрасту між настроями дитячої гри та жаху.

Крім відео, видавець створив надзвичайно цікавий сайт-гру. Подорожуючи кімнатою, юзер вступає в гру з текстом. Він перетворюється на читача-слухача-гравця.

Дві найперші літературні асоціації - "Похороните меня за плинтусом" Павла Санаєва та "Дивний випадок з собакою вночі" Марка Геддона. Хоча ці книжки єднає хіба що дитячий голос оповідача та усвідомлення самотності людини в будь-якому віці.

"Кімната" має сподобатися, здається, всім: і любителям психологічних трилерів, і зацікавленим у психології складних дітей, і поціновувачам глибокої психологічної прози.

Швеція

Шведський письменник Джон Девід Каліфорнія ( John David California , справжнє ім´я Фредрік Колтінг -  Fredrik Colting ) написав пародію на легендарний роман Селінджера "Над прірвою в житі".

Назва нового роману - "60 років потому: йдучи крізь жито" ( 60 Years Later: Coming Through the Rye ).  Згідно з сюжетом, в центрі роману такий собі Містер К. Йому 76 років, він живе в будинку престарілих - звичайнісінький старигань із нестерпним характером. Але одного разу він тікає та пішки рушає до Нью-Йорка.

Хто читав "Над прірвою в житі", швидко вловить іронію цієї фабули. Але у США іронію не вловили. Адвокати Селінджера назвали цей роман плагіатом і звинуватили Фредріка Колтінга в створенні несанкціонованого сіквела.

Але нещодавно сторони дійшли згоди. Суд визнав роман пародією, сторони домовилися полюбовно. Згідно з угодою, Фредрік Колтінг прибирає слова про присвяту роману Селінджеру та не використовує прізвища Селінджера в промоції свого роману.

Крім того, роман "60 років потому: йдучи крізь жито" заборонено продавати в США. Зате українські англомовні читачі цілком легально можуть його прочитати.

Книжка моє зацікавити всіх, хто в юності читав "Над прірвою в житі". Інтриг у нового англомовного шведського роману дві. Перша - що сталося з дорослим Містером К. Друга - чи схожий він на Голдена Колфілда.

Росія

В Росії зовсім нещодавно вийшла друком книжка з доволі провокаційною назвою "Когда умрут газеты". Її автора звати Андрій Мірошниченко. Він - фаховий журналіст і голова Школи ефективного тексту.

 Книжка "Когда умрут газеты" присвячена осмисленню поки що фантастичної ситуації. Вихідна точка міркувань: уявіть, що раптом зникли паперові видання, а вся інформація перемістилася в інтернет чи інші медіа.

За апокаліптичною картиною проступають міркування на звичні сьогодні теми. Якою є роль ЗМІ в житті пересічної людини? Чому споживачі довіряють не всім медіа? Хто такий журналіст і навіщо йому головний редактор? Чим журналіст відрізняється від блогера? Що краще - суб´єктивна чи об´єктивна думка?

Книжка в цілому не скаже нічого нового читачу, котрий стежить за англомовними публікаціями на цю тему. Медіаграмотність уже давно стала важливою для обговорення проблемою.

Натомість, "Когда умрут газеты" варто читати тим, хто зацікавився перспективами розвитку ЗМІ, не знає англійської мови та хоче дізнатися щось нове про російський медійний контекст.

Франція

У Франції успішний дідусь Стефан Есель продовжує переможну ходу. Він уже видає продовження свого бестселера "Обурюйтесь!". Нова книжка називається "Долучайтесь!". Її уривки можна цілком легально почитати в мережі.

В цей самий час Фредерік Беґбеде у своїй щотижневій колонці пояснює читачам, навіщо читати класичну французьку літературу. Епатажний письменник міркує про шарм романів Андре Жіда.

З-поміж книжок, про які говорять французькі читачі, необхідно згадати новий текст Андрія Макіна "Книжка коротких вічних любовей" ( Andréï Makine, Le Livre des brèves amours éternelles ).  Книжка складається з восьми картин, в кожній - вервиця слов´янських жіночих імен. "Книжка коротких вічних любовей" поєднує два дуже різні аспекти.

З одного боку, тут ідеться про дуже інтимні спогади центрального персонажа/ліричного героя. Він сирота і поет. В зрілому віці він згадує роки молодості та колишніх колись коханих жінок. Наскрізною темою тут є людяність любові, її сила та світло в житті.

З іншого боку, на тлі дуже суб´єктивних (і тому універсальних) істин постає тло похмурого радянського життя. Саме в таких декораціях минуло життя самотньої дитини, самотнього підлітка, самотнього юнака та не менш самотнього дорослого.

Від усіх жахів у художньому світі "Книжки коротких вічних любовей" є тільки один спосіб порятунку. Любов.

Ця книжка точно сподобається романтично налаштованому читачу, прихильникам текстів Макіна та всім, хто захоче поринути в сентиментальні спогади про короткі вічні любові. Звісно, 14 лютого вже минуло, але читання можна приурочити до приходу справжньої сонячної весни.

При підготовці статті використано матеріали  The  New  York  Times,  L´ Express,http://www.setbook.com.ua/,  http://www.salon.com/,  http://www.abebooks.com/, http://www.roomthebook.com/

Ірина Славінська