Цього року скандал набув дещо іншого відтінку. Розгорнулася кампанія з компрометації Шевченківської премії. Уперше за часів незалежності президент держави не пішов вручати цю престижну нагороду (це зробив прем’єр Микола Азаров), а в галузі літератури її взагалі не було: лауреат премії письменник Василь Шкляр  попросив у листі пана Януковича  не видавати щодо нього указ про нагородження, доки Дмитро Табачник посідатиме чиновницьке крісло міністра освіти. У літературних колах вчинок Шкляра оцінюють по-різному – головним чином вважають, що письменник вчинив правильно, проте дехто дорікає за надмірну шанобливість, висловлену в листі на адресу Януковича (“засвідчую Вам свою повагу”; “моя позиція, пане Президенте, ніяк не стосується Вас особисто”).

ШКЛЯР ПОВІРИВ У ДОБРОГО ЦАРЯ?

Художникові й драматургу Лесю Подерв’янському позиція Шкляра здалася дещо наївною, бо “в його вчинку простежується типова віра в доброго царя і поганих бояр”.

– Але всім відомо, чим закінчується віра в доброго царя, - сказав він. - Нас іще в школі вчили, що закінчується вона 9 січня і розстрілом мирного населення, яке в нього повірило. Хто ж поставив цього Табачника на посаду міністра, як не Янукович? Тож, гадаю, Шкляреві, безперечно, треба було брати гроші (премію).

Відповідно, у ЗМІ розгорнулася кампанія з дискредитації нагороди, яку підтримали ті, хто проти неї виступав традиційно.

Письменникові Юрію  Андруховичу взагалі «смердить» від премії, бо вона «оповита конфліктами, доносами, інтригами, у неї зла аура і зла карма».

Проте якщо не буде державної премії, вважає Подерв’янський, то вона має виплачуватися з якихось приватних фондів. Але ці фонди теж мають свої інтереси...

- Не відомо, що краще – державна чи приватна премія, каже художник-драматург. - Чорт його зна. А те, що придерлися до роману Шкляра… Ну, в Україні так завжди було і буде, бо українці – народ заздрісний і дріб’язковий. Покажіть мені ідеальних людей для комітету, зберіть їх разом… (Сміється.)

ПРЕМІЮ НАМАГАЮТЬСЯ ДИСКРЕДИТУВАТИ

Голова Комітету з присудження Шевченківських премій Борис Олійник переконаний, що хтось таки хоче дискредитувати ідею премії.

– Це я знаю напевне. Але більше нічого сказати не можу. У комітеті ми зробили все, що належить. Решта – мене не цікавить. Вам, мабуть, збоку видніше, кому і що не подобається в премії. Усе!

ШКЛЯР НАВЧИВ УКРАЇНСЬКУ ІНТЕЛІГЕНЦІЮ, ЯК СТАВИТИСЯ ДО ЯНУКОВИЧА

Дмитро Павличко гадає, що Шевченківську премію хочуть зробити такою, якою вона була в радянські часи.

– Комітет з присудження премії хочуть зробити слухняним знаряддям – так, як було за радянських часів, - сказав він. - Ви ж знаєте, тоді голова Шевченківського комітету ходив у ЦК і там радився, кому давати нагороду. І давали тим, кого називав ЦК. Часто ходили до Шелеста, Щербицького (перших секретарів ЦК КПУ). Правда, за часів Шелеста, давали й дуже заслуженим людям, але якось нагородили Микиту Хрущова… Ми повернулися в часи Української Радянської Соціалістичної Республіки. Президент Віктор Янукович абсолютно потоптав права цього комітету. Він міг виступити й сказати: «Мені цей твір не подобається, але оскільки Шевченківський комітет схвалив премію, то вважаю, її треба дати». Тут має бути виявлена пошана до волі творчих людей – видатних митців, які входять до Шевченківського комітету. Але цього нема. Хтось написав, що в романі Шкляра є якісь антиросійські, антирадянські мотиви… Це дурня повна! Василь Шкляр написав історичний роман. Автор відкрив глибину української трагедії. Коли на початку ХХ століття Україна піднялася, щоб будувати своє незалежне життя, червоні та білі агресори з Росії - Денікін і Муравйов - знищили УНР. То питання: як ми маємо називати сьогодні Денікіна і подібних до нього? Щоб писати про цю пролиту кров, треба бути чесним, як Василь Шкляр. А він написав дуже чесний твір. Цей твір виділяється не лише з тих, що були висунуті на премію. Тепер він ще більше читатиметься. Наші політичні воріженьки, які ніяк не хочуть гинути на сонці, самі не розуміють, що роблять… Гадаю, після цього частина Шевченківського комітету розійдеться, бо бути в комітеті, яким командує хтось згори, – значить, лицемірити. Борис Олійник – комуніст, але в даному випадку він вчинив як український патріот. Я його зустрів і подякував йому. І він не пожалів, що дав цю премію, навпаки – у розмові зі мною він пишався тим, що члени комітету вчинили так, як їм казала совість. Василь Шкляр зрозумів, що не можна одержувати премію від уряду, у якому працює такий українофоб, людина з прихованою філософськи обумовленою ненавистю до всього українського, як Дмитро Табачник. Шкляр зробив правильно, гадаю, так само мали б зробити й інші. Тим, хто цього ще не зробили, мало б бути соромно в Каневі (де прем’єр-міністр Азаров вручав премії. – Авт.). Гадаю, Шкляр навчив сьогодні українську інтелігенцію, як ставитися до президента Януковича. Сам Віктор Федорович не поїхав на вручення. Як на мене, він вчинив мудро – може, вирішив замислитися над цією проблемою (щодо Табачника. – Авт.).

ЯК БРАТИ ПРЕМІЮ З РУК, ЯКІ ПАХНУТЬ ТАБЧНИКОМ?

Євген Сверстюк називає дії сьогоднішньої влади совєцькими.

– Це все треба розглядати в контексті загальної профанації влади в усіх її структурах, - зазначив він. - Влада не дотримується законів і принципів. Це суто совєцький стиль – дати, наприклад, звання академіка, а потім десь комусь у кабінетах це не сподобається, - взяти й забрати. Саме з подачі ксенофоба Табачника все переглянули... Гадаю, цей чоловік не може мати абсолютно ніякої авторитетної думки. Як на мене, рішення Шевченківського комітету є цілком компетентним. Його ж склад затверджено Януковичем, він навіть декого відсіяв, тож мав би прислухатися до рішень. Ігнорування думки комітету – це вже рівень культури президента. Янукович не поїхав вручати премію особисто. Мабуть, щоб не наговорити дурниць, яких завжди наговорює... Як на мене, Василь Шкляр має рацію, відмовившись від нагороди. Було б добре, якби отримувати премії з рук, які пахнуть Табачником, відмовилися й інші. Це цілком нормальна громадянська позиція.

АГРЕСІЮ ДО ШКЛЯРА ВИЯВЛЯЮТЬ НАЩАДКИ ТИХ, ХТО УБИВАВ

Письменник Тарас Прохасько пропонує урочисто закрити Шевченківську премію.

– Від цієї премії справді неприємно попахує через інтриги, непрозоре, нечітке ставлення до неї, - заявив він. - Вважаю, найправильніше було б урочисто закрити цю премію, як певний етап у історії української літератури й почати щось зовсім інше. Як на мене, Шкляреві слід було відмовитися від премії пізніше, після того, як президент підписав наказ. А виходить, що йому фактично ніхто ніяку премію не присуджував, Янукович усе дуже гарно розіграв… Щось дивне відбувається з цією премією… Бо незрозумілим є ставлення держави до літератури, до премії і зрештою до самого Шевченка. Кажуть, премія має обговорюватися на народному рівні. Виникає питання, а як саме? У нас ніколи не було відомо, хто як вирішує, кому присудити премію. Члени комітету дуже рідко можуть сказати те, що вони думають... У творі Шкляра я не знайшов ксенофобських речей, але розумію людей, яких цей твір може вразити. Бо коли внукові чи синові кажуть, що його батько або дід був убивцею, катом, а потім ще й розказують, у який спосіб за це його покарали, - то їм це неприємно слухати... Тому зрозуміло, звідки конфлікт. Україна поєднала різних людей, у нас жертви й кати живуть поруч. Звідси й агресія, бо хто захоче визнавати це?!

Оксана Климончук