А оскільки цей рік є Роком Кролика, то «Главред» пройшовся книгарнями в пошуках сучасних авторських книжок для дітей, де головними героями є зайчики і кролики. Результат – таких книжок вистачає і завжди є з чого вибрати. А головне – всі вони дуже різноманітні.

І якщо в когось зайчики і кролики в дитячих книжках і досі асоціюються з істотами полохливими або хвалькуватими, то варто почитати книжки сучасних авторів, аби простежити, наскільки сьогодні образ книжкового зайчика еволюціонував – з несміливих і хвалькуватих у самостійних, досвідчених, цікавих, а то й зовсім бешкетників.

Всеволод Нестайко «Дивовижні пригоди в Лісовій школі», «Найновіші пригоди Колі Колючки та Косі Вуханя», «В Країні сонячних зайчиків»

Якщо спробувати згадати якусь дитячу книжку, в якій фігурують зайчики, то чи не найперше на думку спадає книжка Всеволода Нестайка «В Країні сонячних зайчиків». Ця повість є однією з найперших надрукованих повістей Всеволода Нестайка, і побачила світ вона в далекому 1959 році. З того часу твір перекладено більш як двадцятьма мовами світу і перевидано більш ніж п’ятнадцять разів. Читачам так припала до смаку повість, що вони просили продовження. Таким чином, письменник написав ще дві книжки – «Незнайомка з Країни сонячних зайчиків» та «В Країні місячних зайчиків».

Усі три повісті у вигляді трилогії вперше побачили світ в 1994 році. Сьогодні «В Країні сонячних зайчиків» купують так само активно, як і колись, і майже в кожній книгарні ці книжки без проблем можна віднайти на полицях.

Фігурують зайчики і в книжках Нестайка «Дивовижні пригоди в Лісовій школі» та в «Найновіших пригодах Колі Колючки та Косі Вуханя», а точніше зайчик-бешкетник – Кося Вухань. Це веселі шкільні пригоди, тільки замість хлопчиків і дівчаток в школі (Лісовій, ясна річ) навчаються різноманітні звірі, проте все решта – як у людей: дружба, зрада, розчарування, неймовірні пригоди, вчителі та багато іншого.

«Найновіші пригоди Колі Колючки та Косі Вуханя» цікаві ще й тим, що проілюстрували книжку діти, а не професійний художник.

Наталка Малетич «Про зайчика-забудька та інші історії», Грані-Т

Писати для найменших – справа не з легких. Тут потрібно врахувати безліч нюансів: аби і текст був цікавим і зрозумілим, але не примітивним і без зайвої «солодкості», щоб і не дуже коротким, але і не задовгим – бо дитина знудиться. І головне – повчальним, таким, який би давав нові знання дитині, допомагав пізнавати світ, але без прямої, нав’язливої дидактичності. За словами авторки, книжечка розрахована на малюків 3-5 років.

Наталка Малетич – журналіст зі стажем, а ще мама доньки Вітусі. Можливо, саме тому її дитяча книжка написана лаконічно, влучно і по темі. Її головний читач – власна донька, яка не лише допомагала мамі у вигадуванні історій, не лише надихала її, а й спробувала проілюструвати книжку – окрім ілюстрацій художниці Ольги Гаврилової, в книжці є й малюнки маленької Вікторії.

«Про зайчика-забудька та інші історії» складається з 9 історій про різноманітних зайчиків, та, як бонус, з трьох казок про каштанчик, парасольку та голодний пилосмок.

Оповідання – це короткі історії, що їх розповідає Рожевий Зайчик перед сном Вітусі. Є тут історії про Зайчика-Полохайчика, який боявся всього на світі і, побачивши маленького павучка, здіймав лемент на весь світ, і про Зайчика-Скупердяйчика, який не лише не ділився з братами і сестрами цукерками, а ще й мамою, бо вважав маму лише своєю, і про Зайчика-Лінюха-Невмійка, і про Зайчика-Забудька, і про Зайчика-Всюдиносапхайчика. Всі ці зайчики відрізняються рисами чи поведінкою, характерними для багатьох маленьких дітей. Рожевий Зайчик, розповідаючи ці оповідки, дає зрозуміти Вітусі (і всім малюкам), що саме потрібно легко і невимушено змінити в своїй поведінці чи характері. Слухаючи ту чи іншу оповідку, Вітуся перестає боятися павучків, не забуває чистити зуби перед сном, молитися Богу, а також розуміє, що мама не лише її, а ще й татова, дядькова та бабусі з дідусем.

Хороша і зрозуміла книжка для малечі. Ідеальна для вечірнього читання перед сном. Саме тому, певне, вона здобула перемогу в конкурсі на найкращі прозові твори для дітей молодшого, середнього та старшого шкільного віку «Золотий лелека».

Іван Андрусяк «Зайчикова книжечка», «Хто боїться зайчиків?», Грані-Т

«Хто боїться зайчиків» – одна з дитячих книжок поета, прозаїка, перекладача й редактора Івана Андрусяка.

Ця книжка цікава з багатьох причин. По-перше, за цей твір Іван Андрусяк здобув першу премію конкурсу «Золотий лелека» в номінації «твори для дошкільнят і молодших школярів». По-друге, ця книжка була в Довгому списку цьогорічної «Книги року Бі-Бі-Сі». По-третє, вона сама по собі є досить оригінальною і цікавою – книжка-гра.

Це книжка для родинного читання, адже в ній окрім розповіді про щасливу сім’ю Дибайлів, які бояться зайчиків, подано безліч інструкцій щодо різних ігор і забавок.

Книжка чудернацька, весела і затишна, а також дуже практична, якщо мова йде про те, чим і як зайняти малечу. Варто також відзначити цікаві, осінньо-сонячні ілюстрації Уляни Мельникової.

«Зайчикова книжечка» – для найменших. Складається вона з коротких історій з життя зайчика, та проілюстрована щонайкраще для малюків – у стилі наївного мистецтва, близького до дитячої творчості. Складається книжечка з восьми невеличких оповідок, написаних римованою прозою, а тому читається легко, як вірш. Тут і про пригоди зайчика у місті, і про те, як зайчик грав у футбол, і про капустяні грядки (куди ж без них), і про квіти, які здалися зайчику не надто потрібними на грядках, але зрештою він помилився, про халепу, з якої можуть врятувати лише друзі, тощо.

Іван Андрусяк – тато трьох дітей, а отже всі його дитячі книжки пройшли «експертну» перевірку і носять на собі знак якості «Перевірено власними дітьми». Більше того, за словами письменника, ідеї для книжок народжуються саме «у спілкуванні з малявками», зокрема, у випадку з «Хто боїться зайчиків» спочатку виникли ігри, в які пан Іван бавився зі своїми дітьми, а вже з ігор і забавок «виросла» книжка про сім’ю Дибайлів, а зовсім не навпаки.

Іван Малкович, Софія Ус «Велике місто, маленький зайчик, або Мед для мами», А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

Ця книжка відразу привертає до себе увагу – звичайно ж, ілюстраціями. На обкладинці жовтогарячого кольору, а точніше – медового, мама-зайчик обнімає щасливе зайченя.

Софія Ус для цієї книжки створила ніжні і зворушливі ілюстрації, виконані олією та акварелями. Сама ж історія розповідає про маленького Зайчика, який вирушив за медом для своєї мами, бо вона захворіла. Але місто виявилось завеликим для такого маленького Зайчика і він заблукав…

Звичайно, ця книжка має щасливу кінцівку, та й сама сповнена добра – всі, кого Зайчик зустрічає на своєму шляху, так чи інакше допомагають йому. Крім того, він знаходить собі Друга, а ще – таки купує слоїк меду для Мами. Крім того, місто в книжці дуже вже нагадує Львів – тут художниця постаралася.

Оповідка разом з ілюстраціями залишають по собі медовий післясмак – теплий, солодкий і ніжний. Така книжка стане гарним подарунок не лише дітям, а й дорослим, а найбільше – самому собі. Крім того, існує і англомовний варіант книжки: англійською мовою її переклала Катерина Ющенко.

Кейт ДіКамілло «Дивовижна подорож Кролика Едварда», Махаон-Україна

Останнім часом книжки американської письменниці Кейт ДіКамілло активно перекладаються українською мовою. Особливої популярності вони набули після виходу в прокат мультфільму «Пригоди Десперо» за однойменною книжкою письменниці.

Дитячі книжки письменниці - не з легких, дехто навіть називає їх депресивними. Часом в її творах усе трапляється не найгіршим чином, але все ж таки не зовсім так, як би того хотілося. Вони глибокі, зворушливі і правдиві, і часом по-хорошому шокують навіть дорослих, змушують замислитися про ті речі, які від дітей, як правило, приховують.

«Дивовижна подорож кролика Едварда» - абсолютно в стилі ДіКамілло. З напруженим сюжетом і сумовитим настроєм. Розрахована, скоріше, на дітей років від 10-12, проте можна читати і молодшим дітям, але з батьками, щоб ті могли пояснити деякі речі.

Це історія про любов, егоїзм, самотність, про співчуття і жорстокість, про те, як в одну мить можна все втратити, натомість віднайти щось значно дорожче – вміння любити.

Починається книжка з того, що бабуся подарувала онучці Абілін дивного іграшкового кролика на ім´я Едвард, зробленого з найтоншої порцеляни, з цілим гардеробом вишуканого одягу і навіть із золотим годинником на ланцюжку. Абілін страшенно любила свого кролика, натомість той нікого не любив. Якось Абілін із батьками вирушила в морську подорож, і кролик Едвард, впавши за борт, опинився на самому дні океану. Його виловив старий рибалка. Звідси починається довга і нелегка подорож кролика додому, а також радикальні зміни в його серці і думках. Протягом мандрівки Едвард потрапляє у руки різних людей - добрих і злих, шляхетних і підступних. Зрештою, серце Едварда стало м’яким, він навчився любити і відповідати любов’ю на любов.

Цікаво, що це не зовсім казка у її класичному розумінні, кролик сам не рухається, не розмовляє, а лише розмірковує і переживає, непомітно для зовнішнього світу.

Женев’єва Юр’є, книжки з серії «Жили собі кролики», Махаон-Україна

Це серія книжок про велику кролячу сім’ю - татуся Онисима, тітоньку Цинію та п’ятьох кумедних кроленят, з яким повсякчас трапляються дивовижні пригоди. До серії увійшли книжки «Урок малювання», «Ура, летимо!», «Веселий карнавал», «Свято повного місяця», «Великі перегони», «Зустріч з піратами» та інші. Книжки французької авторки сповнені гумору та пригод, та навіть містять детективні елементи.

Іван Малкович, Леонід Куліш-Зіньків, Платон Воронько «Абетка», А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

Це чи не найвідоміша книжка видавництва Івана Малковича, яка вважається «брендовою» книжкою видавництва, адже саме з неї почалася історія «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Це не зовсім книжка про зайчиків, але вона відразу впадає у вічі своєю червоною обкладинкою, по центру якої стоїть намальований Костем Лавро зворушливий зайчик.

Ця «Абетка» вартує того, аби її купити – і не лише через прекрасні ілюстрації головного художника видавництва, знаного і далеко за межами України. Це, по-перше, все-таки абетка. До книги увійшли популярні вірші, відомі багатьом поколінням українських дітей, а також нові твори. Упорядником виступив Іван Малкович.

«Абетка» настільки популярна, що кожного року перевидається, а свого часу здобула низку нагород – Ґран-прі імені Івана Федорова конкурсу «Мистецтво книги»; першу премію Форуму видавців України (1999), титул «Найкраще дитяче видання 1999 року» на «Книзі року» та інші.

Марія Семенченко