На презентації пан Олександр підкреслив важливість саме сьогодні поширювати знання про історію, не перекручену на догоду тим чи іншим сусіднім країнам, нагадав про ідеологічну війну, яка ведеться проти нашої країни, зокрема й у сфері інформаційній, у сфері гуманітарних знань.

Нинішні спроби влади змінити підхід до викладання і взагалі розуміння історії з максимальним замовчуванням всього, що суперечить „пострадянським” поглядам ідеологів на кшталт Табачника, Олександр Палій прокоментував так: „Своїми діями влада прагне виховати не свідомих громадян, а хлопчиків для биття”.

Він також поставив під сумнів прагнення відсунути на другий план у вивченні історії героїчні і трагічні події національного масштабу, натомість, переорієнтуватися на життя окремої пересічної людини.

– Така історія, де головними питаннями будуть, наприклад, рік початку виробництва цукру, годитиметься хіба що для розв’язання кросвордів.

Тут із Олександром Палієм важко однозначно погодитися. Адже справді підручники з історії, і не лише підручники, тільки виграли б від того, якби доповнити їх моментами буденного, повсякденного життя минулих років. Це зробило б їх і в цілому різноманітнішими, і цікавішими пересічному читачеві. Звісно, не йдеться про заміну чи витіснення національної героїки.

Повністю відкинув Палій ідею „спільного розуміння історії” з сусідніми країнами:

– Національні візії історії різняться. Й абсолютно спільної точки зору просто не може бути.

Нова „Історія України” вийшла у видавництві „Стилос”, за сприяння фонду „Україна-ЮНЕСКО”. Виступ його голови, відомого політика Юрія Єханурова, позначив „організаційно-конструктивну частину” презентації. Передусім він розповів, що перші примірники книги вже надійшли до бібліотек, навчальних і дослідницьких закладів.

– Я хочу розповісти про наші найближчі плани в галузі історії. Сьогодні українці відверто недостатньо знають свою історію, напівзамовчаними чи малодослідженими лишаються дуже важливі події. Наприклад, наступного року виповнюється 650 років битві на Синіх водах, коли військо Великого князівства литовського, тобто далеко не в останню чергу й українське військо, розгромило військо Золотої орди, і таким чином територія нинішньої України була звільнена від ординської залежності. Чи багато хто пам’ятає про цю знаменну подію? А між тим, вона відбулася раніше від Куликовської битви, котру традиційно згадують у цьому контексті. Отже, ми починаємо проект „Синя вода”, у наших планах організувати випуск марок, монет, присвячених цій події, провести конференції, встановити обеліск на можливому місці битви. Звичайно, треба буде долучити литовців і білорусів.

Тема популяризації історії, особливо її героїчних сторінок, одразу активізувала публіку. Історик Петро Масляк закликав цілеспрямовано створювати міфи з подій на зразок битви на Синіх водах. Колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко сказав, що було б дуже непогано вивісити презентовану книжку в Інтернеті у вільному доступі. А в наступному виданні, зазначив дипломат, варто ще опукліше показати ті суперечливі вузлові моменти, через які точаться ідеологічні суперечки.

Лунали заклики розробити аналогічний підручник для шкіл, на що Олександр Палій відповів, що вже готує „Історію для дітей”. Також були пропозиції переакцентування описів стосунків українців з кримськими татарами. Традиційно вони показуються у винятково чорно-білому колориті, а між тим, два народи об’єднували не лише війни, а й потужна культурна та економічна співпраця, і це тим більше варто враховувати, оскільки нині народи живуть в одній країні.

У підсумку Юрій Єхануров назвав чотири маловідомі, але надзвичайно важливі, на його думку, факти з української історії. Це – поразка „першої наддержави” Персії від скіфів на території України, поразка війська Александра Македонського, початок походу готів на Рим, зумовлений військовим тиском слов’ян і гунів, а також той факт, що між остаточним зникненням Київського князівства і початком козацтва практично немає часової відстані.

А от книжок на всіх у магазині не вистачило, й охочі пішли по неї аж у видавництво.

Олег Коцарев