Минає трьохсота річниця від написання славнозвісної конституції Пилипа Орлика, яка стала першим європейським правовим актом свого роду (для порівняння, у Франції та Польщі аналогічний документ з’явився аж через вісімдесят років). Рік створення – 1710-й – був для української державності вкрай важким, до чого призвела програна Росії Полтавська битва. Аби якось поліпшити становище країни, Пилип Орлик, перебуваючи разом із Мазепою в еміграції, шукає підтримки європейських політичних лідерів, зокрема шведського короля. А конституція мала б стати свідченням існування України як окремої державної одиниці та гарантією збереження влади гетьмана й козацької старшини за умов протекторату монарха. Крім того, акт мав на меті вирішити актуальні для тієї доби питання поділу влади між її гілками. Але через складні обставини конституція так і не набула чинності.

На жаль, протягом кількох століть її безцінний оригінал був безслідно втрачений, аж поки у 2008 році його не віднайшли працівники Центрального державного історичного архіву України. Подія належного розголосу не набула.

Серед співробітників історичного архіву була Оксана Вовк, яка погодилася розповісти нам про знахідку.

Оксано Борисівно, розкажіть, як ви розшукали конституцію?

У 2008 році я та ще одна співробітниця Ганна Кутова у Російському архіві давніх актів виявляли документи, які зберігаються поза межами України. Ми шукали акти, пов’язані з Конотопською битвою, адже якраз наближалася її річниця. Але окрім того, у нас була ідея передивитися ще один фонд, де зберігаються копії зі Шведського архіву. У його розділі “Дипломатика”, підрозділі “Московітика”, який складається з 667 актів, є дві справи, що стосуються безпосередньо України. Вони називаються «Колекція козакіка». Це вибіркова колекція, присвячена дипломатичним відносинам Богдана Хмельницького та Івана Виговського зі Швецією, які свою зовнішньополітичну діяльність спрямували на виведення України з-під влади Московії та Речі Посполитої та віддання її під протекторат шведського короля. Окрім того, є частина, де містяться листи та папери Пилипа Орлика, який досить довго жив у Швеції. Він багато листувався з тогочасними володарями Європи та можновладцями, маючи на меті довести їм, що Україна є незалежною і має право на окремість від Московії. Серед паперів, до речі, міститься й латиномовний короткий варіант конституції Орлика – тезисний виклад оригіналу. Там немає ні преамбули, ні присяги, лише статті. Я так розумію, що копії цього документа гетьман вкладав у свої листи як певне підтвердження прав України.

Ми також знали, що свого часу копії конституції публікувалися в Росії. У 1847 році Осип Бодянський у «Чтениях в Императорском Обществе» оприлюднив латинський текст конституції. Проте він спирався на копію, яка зберігалася в паперах генерального хорунжого Миколи Ханенка. У 1859 році у тій же серії «Чтений» був опублікований російськомовний варіант конституції. От на ці два видання й спиралися подальші дослідження, з них же робилися переклади на інші мови. У 1916-му Степанківський видав у Швейцарії латинський текст і переклад французькою. Відомі також англійський, німецький, польський варіанти конституції. Ще кілька років тому Росія передала нам деякі документи з фонду тринадцятого «Дела об Украине», серед паперів якого була чергова російська копія конституції, як ми вважаємо, першої чверті ХІХ ст. На береги видання винесені незрозумілі старовживані та українські слова з перекладом на російську.

Але де ж оригінал? У російському архіві є й інші фонди, що стосувалися України. Ми звернули увагу на фонд сто двадцять четвертий - «Малоросийские дела». Цей фонд формувався з Московського та Петербурзького архівів. Там зберігалися документи, які вже втратили свою актуальність поточну, але мали історичну цінність. За радянських часів цей архів був мікрофільмований і переданий до нашого архіву. На одній плівці ми побачили опис документів архіву, зроблений істориком Миколою Бантишем-Каменським, який наприкінці ХVІІІ ст. керував архівом. В описі зазначалося, що в архіві є збірка трьох документів: переклад листа шведського короля Карла ХІІ до кошового отамана Якима Богуша, «Договоры и постановления» (це, власне, і є конституція) та акт шведського монарха, що підтверджує обрання Пилипа Орлика гетьманом. Ми вирішили подивитися, що ж це за документи. Переглянули мікрофільмовану версію. Ми побачили, що там чітко видно печатку Війська запорізького і з підписом Орлика. Тоді ми зробили запит на оригінал. І це виявився оригінал конституції Пилипа Орлика, зроблений староукраїнською мовою! У ХІХ ст. саме з неї зробили той російський переклад, який потрапив до нас раніше. Копію опублікували наближено до оригіналу: це переклад листа до Якима Богуша «Договоры и постановления» та підтвердження Карла ХІІ. До речі, підтвердження подається латинською мовою, і тут же додається переклад староукраїнською. Є підпис монарха, його секретаря та слід, що відповідає сліду від печатки, яка, скоріше за все, відпала та загубилася. Крім того, в оригінальній добірці було ще два документи. Перший – копія з листа фаворита Катерини ІІ Платона Зубова від 1792 року. Він писав віце-канцлеру Остерману про те, що Запорожці передали йому дуже важливі папери. Зубов показав їх «государине-матушке», як він виразився. Імператриця зрозуміла, що це є дуже цікаві й цінні акти. Тому Зубов пише Остерману, що їх треба передати до архіву, зробити з них копії і переклади. Другий знайдений документ – копія з канцелярської цидули про те, що документи таки були передані у 1800 році до Архіву колегії іноземних справ, де вони й мають зберігатися. Але згідно з переліком, доданим до цидули, документів тоді було не три, а чотири. Була ще якась інструкція посла на Польський сейм, яка загубилася.

Чому дослідники раніше не звертали уваги на ці документи, адже науковці часто користуються цим фондом? Справа в тому, що збірка починається з листа Якиму Богушу, який є не такою вже важливою персоною. По-друге, ми звикли називати акт «конституція Пилипа Орлика», але назва «конституція» фігурує лише в латинській версії. У російській версії це «Договоры и постановления между ясновельможным новообраным гетьманом Пилипом Орликом и старшиною генеральною, сложеные под Бендерами в 1710 году». 

Ми також дійшли висновку, що конституція в оригіналі була написана двома мовами: староукраїнською і латинською. Справа в тому, що латинська мова тоді була мовою міжнародного спілкування. І практично вся козацька старшина знала латину, бо майже всі навчалися в Києво-Могилянській академії. А староукраїнська версія була для ширшого вжитку. Ось одну версію ми відшукали, а друга, можливо, чекає на своїх відкривачів.

А яким же чином конституція опинилася в Росії?

Ми можемо лише здогадуватися. Якщо йти за тією ниточкою, яку дає нам Платон Зубов, що запорожці віддали йому ці папери, то можна припустити, що документ спочатку зберігався в запорожців. Частина з них пізніше повернулася з еміграції. Можливо, вони й принесли цей оригінал з собою, але зберігали до останнього, сподіваючись, що буде відроджена Запорізька Січ, що їм удасться її якось заново організувати. Але в кінці ХVІІІ століття стало зрозуміло, що відродження вже не відбудеться. Тоді запорожці й віддали конституцію Зубову. Можливо, вони сподівалися на якісь пільги чи висували певні умови, точно про їхні мотиви сказати нині складно.

Про що ж, власне, ідеться в конституції Пилипа Орлика?

У преамбулі мовиться, що стародавній український рід бере свій початок ще від хозарів. Тоді було важливо довести давність існування українців, адже це було підґрунтям до того, що Україна має бути самостійною державою.

Гетьманська Україна була започаткована у 1649 році за Зборівським договором Богдана Хмельницького. І відтоді кожен наступний гетьман намагався по-своєму зміцнити її. І Виговський своїми Гадяцькими статтями 1658 року, і пізніші гетьмани, і Мазепа. До останнього ми можемо ставитися як завгодно, але він теж намагався підійти до вирішення багатьох питань з державницької точки зору, хоча, може, це було певною мірою не дуже етично щодо російського царя. Але Мазепа намагався зробити все, що на той час можна було зробити, аби надати максимальної автономії своїй державі. Усі гетьмани намагалися підтримувати державницькі інтереси. На жаль, кожен хотів якнайбільшої влади, що заважало їм дійти консенсусу.

Так само й Орлик. Провівши в еміграції все своє життя, він докладав дуже багато зусиль, щоб підтримувати імідж України, яка підпала під владу Російської імперії, на міжнародному рівні. Про це свідчать його документи та листування.

Перша стаття стосується віросповідання. Дуже чітко зауважено, що на теренах України має бути віра православна і саме Константинопольського підпорядкування, а не Московського.

У конституції ми спостерігаємо певний розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову, можливо, і не зовсім так, як це прийнято зараз. Пилип Орлик здійснює чіткий розподіл обов’язків. Генеральні ради, які збиралися й раніше, мали збиратися тричі у визначені терміни, на церковні свята. Детально розписано, що має робити Генеральний підскарбій і з яких податків має наповнюватися державний бюджет. Це було на той час дуже важливо, бо раніше кошти не розподілялися на власне гетьманські та державні. Тож гетьман мав усі гроші у власному володінні та розпоряджався ними на благо держави так, як вважав за необхідне. Але по смерті Мазепи виявилося, що нащадком його матеріальних благ стає Андрій Войнаровський. А булаву переймати він не схотів. І вийшло так, що новообраний гетьман Пилип Орлик взяв на себе тягар влади, не маючи відповідних статків. Гетьман був змушений звертатися по кошти до шведського короля та вкладати власні гроші. А одного разу Орлику довелося навіть закладати гетьманські клейноди, щоб отримати кошти. Тож стаття, яка стосувалася розподілу статків, була вкрай необхідна.

Крім того, у конституції розписувалися конкретні права та обов’язки гетьмана. Він, перебираючи владу, отримував у володіння маєтності та села. Податки, які платили селяни, що мешкали на цих територіях, ішли на утримання гетьмана.

Були згадані й інші болючі на той час моменти. У конституції є стаття про козацьких удів, яких належало звільнити від певних обов’язків та підтримувати. Є також положення, що козаки, які отримали у військових походах травми чи захворювання, могли лікуватися в шпиталі в Трахтимирові.

Загалом ці пункти визначають певний напрямок розвитку політики того часу, встановлюють певний порядок у державі та суспільстві.

А як передбачався розподіл влади?

На сучасний погляд, це не зовсім той чіткий поділ, який існує сьогодні. Орлик виділив Генеральну раду, яка була своєрідним парламентом і займалася законодавчою діяльністю. Відокремлений був Генеральний скарбник, який працював незалежно від інших. По статтях також проходила також судова влада, виконавча, але на це не робився такий акцент. Більше уваги зверталося все ж на нагальні проблеми, як то розподіл гетьманських та державних коштів.

Важливим є те, що гетьман мав повідомляти Генеральну старшину про свої дії, коли проводив якісь зовнішні дипломатичні контакти. Гетьман не міг робити щось за своїм власним бажанням, не рахуючись з козацькою спільнотою.

До речі, було прописано, що кожен мав відповідати за свої слова та вчинки. Якщо гетьман зробив якийсь відступ, то його можна було звинуватити. Це була демократична форма правління, яка, втім, існувала й раніше.

Чи були визначені межі території держави?

Гетьман чітко визначив кордони держави. І він хотів повернути все те, що входило до складу Гетьманщини в найкращі її часи, до 50-х років ХVІІ століття. Столицею був визначений Київ. Гетьман завжди окремо його виділяв. Є навіть документи, де Орлик окремо доводить, що з самого початку Київ був державою української нації і він не може підпорядковуватись Москві.

Чи були прописані у конституції державні символи?

Ні... Однак козаки, безумовно, надавали цим символам великого значення. Приміром, у Війська запорозького була печатка. Нею, власне, і закріплювалася конституція. На папір покладено рожевий віск, а на ньому відтиснута печатка Війська, а поруч з нею – власноручний підпис Пилипа Орлика.

Щодо прапорів і гербів, тоді кожен гетьман мав свій родовий стяг. Це питання розглядалося вже пізніше, у середині ХVІІІ століття. У нас серед документів архіву є герб, розроблений Іваном Куляпкою. До нього вже додається опис, якого кольору та розміру має бути стяг й який вигляд має герб.

Якими правовими актами послуговувався Орлик, складаючи конституцію?

Зараз про це дуже багато говорять. Я думаю, що витоки конституції треба шукати в тих статтях, які писалися нашими гетьманами у ХVІІ-XVІІІ століттях. А вони як люди освічені спиралися навіть на давньоримські праці.

Крім того, Орлик у своїх листах доводить, що Україна ще за давніх часів мала свій етнос, а отже, звичаї та традиції. Тож гетьман використовував також і ті правові звичаї та давні акти, що дійшли з найдавніших часів.

Таким чином, Орлик вивів свою конституцію, підсумовуючи весь той правовий досвід, що вже накопився на час його гетьманування і обираючи з цього всього найкраще та найактуальніше на той час.

А де зараз зберігається оригінал конституції?

Він залишається у фонді сто двадцять чотири російського архіву.

І Росія не збирається повертати його Україні?

Поки що про це мова не йде. Ми зробили з них копії (на жаль, через бюрократичну тяганину це все затяглося й отримали ми їх лише через рік) і почали готувати до 2010 року спеціальне академічне видання, у яке будуть уміщені всі відомі на сьогодні версії конституції, оригінал та переклади. Цим займається Інститут історії, а нас залучили до співпраці.

А коли, орієнтовно, видання побачить світ?

Очікуємо, що все буде готове до кінця грудня...

Руслана Ільченко

Фото: visionary.management.com.ua