Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Стасюк, самотність і пошуки Європи
У Львові в книгарні «Є» відбулася презентація книжки відомого польського письменника Анджея Стасюка «Фадо», а радше, за словами автора перекладу Богдани Матіяш, — розмова про Стасюка без участі самого Стасюка.
І це вже звично, бо так само без участі письменника презентували свого часу «Дорогою на Бабадаґ» у перекладі Остапа Сливинського.
Анджей Стасюк, переселившись із Варшави в провінцію, не завжди погоджується на участь у заходах такого типу. Однак він чимало подорожує й описує свої враження у творах. І в кожному з них Стасюк різний. Зокрема, у «Фадо», характеризує Богдана Матіяш, він дуже лагідний: «Цією книжкою Стасюк дозволив нам багато побачити з його життя, дозволив бачити той світ, у якому він на щодень є, своїми очима. Колись Тарас Прохасько на запитання про власну мотивацію писати сказав, що хоче показати, як можна думати. А мені здається, що Стасюк уміє гарно показувати, як можна бачити. Він пише про те, на чому зір багатьох просто не спинився б».
«Фадо» (португальською — «доля», але передовсім так називають меланхолійну пісню, в якій вилито смуток за безповоротно втраченим) — збірка 24 оповідань-есеїв. Стасюк, ішлося на презентації, пише про цвинтарі, які відчуває за обов’язок хоча б раз на рік відвідувати; про Папу Івана Павла ІІ — як його приймали в Польщі з пошаною, а водночас — створили кічовий карнавал, під час якого Папа, оточений колом світла (як птах у клітці), почувався самотнім — самотністю обраності; про дитинство; про дорослішання доньки; про досвід ув’язнення (письменник півтора року сидів у в’язниці за дезертирство).
Те, що один із найбільш видаваних польських письменників, лауреат найпрестижнішої польської літературної премії «Ніка» (за роман «Дорогою на Бабадаґ»), оселився в маленькому містечку, в суспільстві потрактували по-різному, розповів Остап Сливинський. Зокрема, лунали й такі думки, що це – добре прорахований комерційний хід, який ґрунтувався на тому, що в постіндустріальну епоху є туга за чимось позацивілізаційним. Анджей Стасюк ще на початку 90-х пояснив своє рішення покинути Варшаву. За словами Остапа Сливинського, у книзі «Як я став письменником» він пише, що насправді завжди відчував потребу пережити вітри історії, які віють десь на рівнині, з заходу на схід і зі сходу на захід, але завжди віють крізь тебе: «Людина Стасюкової Центральної Європи — людина рівнини. Йдеться про метафору рівнини, де людина, з одного боку, має дуже добре поле зору, їй багато видно, а водночас вона дуже вразлива на якісь зовнішні удари, є дуже доброю ціллю. Їй нікуди сховатися в ситуації загрози. Вона є самотньою у своїй поразці посеред цієї рівнини».
Водночас Стасюкова самотність — не самотність тих, хто зазнав поразки, покинутих напризволяще, а свідомий вибір, зазначає Остап Сливинський і додає: «Стасюк належить до тих людей, до яких потрібно приходити. До нього дуже підходять слова про те, що література нині — право перебувати ніде і всюди водночас, право перебувати на узбіччі і в центрі. Неважливо, в якій точці простору ти є, важливо, хто, звідкіля, з якими намірами, хто з якою мірою душевної відкритості готовий до тебе приходити. Стасюкова латифундія — насправді якийсь сучасний відповідник античних учт, коли філософ чи оратор запрошує до себе гостей. Це не самотність. Це – спосіб по-іншому існувати в людському середовищі. Спосіб по-іншому будувати стосунки зі світом. Коли ти постаєш у ролі господаря, у ролі того, хто приймає гостей. Тому Стасюк є фігурою, яка перебуває нібито в центрі, в самому ядрі польського літературного процесу, а водночас фізично майже ніде не присутній».
Щодо такого усвідомленого усамітнення, то під час презентації проводили аналогії з українськими письменниками, які теж «виїхали з великих міст», називаючи Костя Москальця та Павла Гірника, а також окреслювали потребу створити собі «простір відмежованості, недосяжності своєї для світу і світу для тебе як конечну умову для того, щоб мислити».
Наталя Дудко
Коментарі
Останні події
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля