Гортаючи альбоми, путівники, монографії номінації «Візитівка», отримала кілька сильних вражень. Найбільше з них — радість від того, що, попри кризу, яскравих і оригінальних видань у номінації стало значно більше, ніж у попередні роки. Розмай тем свідчить про активний процес досліджень у царині наших духовних скарбів, вітчизняної історії, етнографії, а також розширення діапазону у вивченні минувшини, природних особливостей і культурної неповторності та місцевих звичаїв регіональних куточків України. З іншого боку — розгубленість: кому віддати перевагу, якщо навіть у лонг–лист не вміщаються усі, гідні найвищої оцінки, книги. Власне майже всі, навіть невеличкі книжечки, що лежали перед експертами, не були прохідними або неякісно виготовленими. Тому, попри загальні для всіх експертів критерії, потрібно було виробити ще й власний.

Оскільки всі етапи оцінювання минулорічного репертуару й голосування за найкращі зразки вже відбулися, я можу відкрито сказати про свій вибір.

Нещодавно у виставковому залі «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська» відбулася презентація чергового розкішного альбому видавництва «Балтія–Друк». Дванадцять років тому це видавництво з’явилося на українському ринку і з перших кроків заявило про себе якісними виробами. «Балтію–Друк» заснували Рута Малікєнайте і Віргініюс Строля, що переїхали до України з Литви. Рута отримала диплом філолога в Києві, в Університеті імені Тараса Шевченка; Віргініюс має дві вищі освіти — інженера–гідролога, а також історика, які здобував у Вільнюсі. Обох закликало в Україну захоплення її духовними багатствами та прагнення дослідити й показати світу скарби української культури.

Презентував альбом Національний заповідник «Софія Київська», видали його українською й англійською мовами до 75–річчя заповідника разом із науко­вими співробітниками і за фінансової підтримки ВАТ «Раффайзенбанк Аваль». Як і все, видане «Балтією–друк», альбом вражає ретельністю проникнення у деталі, оригінальністю й вишуканістю внутрішнього дизайну, бездоганного за європейськими стандартами, а також любов’ю, навіть ніжністю до предмета вивчення. У даному разі — унікальних об’єктів, що входять до складу заповідника «Софія Київська» (Софійський собор, Мистецька спадщина Михайлівського Золотоверхого монастиря, Золоті ворота, Кирилівська церква, Андріївська церква, Судацька фортеця). Стриманість форм художнього оформлення поєднана з ретельною прискіпливістю до шрифтових дрібничок, до логічного розташування численних малих і великих ілюстрацій, які безмежно розширюють рамки інформації, поданої в текстах. Водночас автори статей до розділів — відомі наукові авторитети Н. Куковальська, Н. Нікітенко, Л. Івакіна, І. Марголіна, Ж. Литвинчук, О. Фарбей — викладають матеріали про Софію в контексті світової історії й культури, у свою чергу демонструючи володіння величезним обсягом фахових знань і високий рівень наукової роботи, проведеної у процесі підготовки видання.

Якось генеральний директор видавництва Рута Малікєнайте висловила свої прикрі спостереження: «Дивно, сучасні громадяни України, а найбільше молоді, мало знають і не надто цікавляться своєю минувшиною. Натомість ваша історія, багатство винайдених і збережених зразків матеріальної культури, мистецька спадщина стали б предметом заздрості для громадян будь–якої європейської держави, але й досі не стали предметом національної гордості переважної більшості українців».

Віддала свій голос за альбом «Національний заповідник «Софія Київська», бо кожний, хто гортатиме його сторінки, вдивлятиметься в фотографії, читатиме історичні довідки, неодмінно відчує потяг вдихнути благородне повітря Софії, торкнутися очима фресок Кирилівської церкви, помилуватися древніми архітектурними спорудами Судака, а також відчути себе спадкоємцем духовних скарбів великої нації, пережити катарсис і підняти власну самооцінку представника мудрого і творчого народу.

Галина Родіна