Ця версія стала мені в пригоді саме сьогодні, коли якось дуже гостро і дуже особисто стала відчуватися комунікативна недостатність. Її прояви – втрата мотивації будь-що писати чи говорити публічно. Протягом останніх 20-ти років незмінно відчував справжніcть і значущість публічно мовленого (написаного) слова. А останнім часом це відчуття зникло. Це не тільки індивідуальний досвід. Це враження від чужих публікацій на «Ураїнській правді», це досвід участі в різноманітних круглих столах (які давно вже замінили нормальні наукові конференції), це досвід власних статей у фахових (визнаних ВАКом!) наукових журналах. Впродовж останніх років виросло і зміцніло відчуття того, що ти говориш і пишеш у порожнечу. Нема не просто відгуку. Втратилося відчуття, що твоє слово реально змінює життя навколо.

Є версія, що справжня, не затруєна імітацією, політкоректністю і політтехнологією комунікація перемістилася в блогосферу. Але огляди ЖЖ, які дуже доречно запровадив “Буквоїд”, свідчать, що на питання «єсть лі жизнь в livejournal» чесної відповіді не існує. Або вона не дуже чесна. Словом, туди мені не хочеться.

Для когось нинішня ситуація в публічних комунікаціях – це, мабуть, шанс. Можна безкарно, і навіть з комерційним успіхом видавати книжки, робити іміджеві інтерв’ю, створювати інформаційні приводи. Ринок має запас інерційності, ти говориш у порожнечу, але ще можеш когось переконати в тому, що це спрацьовує. І ти працюєш у виборчих штабах, створюєш видання і телепередачі, продукуєш меседжі і розцяцьковуєш бренди. Поки стає очевидним, що все пішло в порожнечу, ти вже перескочив на іншого коня, у тебе вже інше замовлення. Професіонал тобі скаже, що це нормально, мовляв, треба крутитися, так влаштований цей ринок. Непрофесіонал скаже: так влаштоване життя...

А я собі думаю, як їм було там, у Вавилоні після змішення мов? Ну, ясно, що вежу будувати перестали, але ж це не вирішило усіх проблем. Мабуть, усі мовчки розійшлися хто куди – завели хазяйство, понароджували дітей, по вихідних грали з сусідами в карти. Для всього цього можна цілком обходитися жестами.

А книжковий ринок тимчасово занепав. Аж поки не стали видавати мемуари учасників Вавилонського стовпотворіння.