Ми всі вчилися у школі, всі маємо голови на плечах – все ще, – логічно постає запитання – то хто ж стріляє по неозброєних жінках?  По студентах? По наших гарних і сміливих чоловіках? – вперше я схиляю голову перед ними, я горджуся ними, навіть якщо сьогодні їм і не вдасться перемогти, вони переможуть завтра. Я буду імена вбитих і розтерзаних наших воїнів повторювати щодня, бо люди живуть доти, поки про них говорять і пам’ятають. Запалюватиму свічі і замість молитви, повторюватиму їхні гарні імена. Таких чоловіків теперішні ситі європейці не мають, за винятком хіба-що албанців, але їх до ситої нації аж ніяк не віднесеш.

А якесь Ге-Бе завжди буде гебе, скільки би воно вілл на Середземномор’ї чи на Пфукеті не мало, як би перед головним путєводним Штазі не гнулося козачком.

Честь вам і хвала, наші мужі, з українськими чи не українсьми прізвищами, всі ви, хто пішов за свою європейську із людським обличчям Україну у геройський Вирай. Жодна “анти-терористична” акція вас вже не  з а ч и с т и т ь , ви з в і д т и те все Ге-Бе вже каратимете страшною Божою десницею – і хай не оскудіє вона! Хай воздасть кожному катюзі по заслузі!