Головна\Авторська колонка\Якби знав, де впадеш

Авторська колонка

Якби знав, де впадеш

Якби не Євромайдан, а точніше його розгін вночі 30 листопада, я би працював собі спокійно в телекомпанії, а уікендами мандрував би країною з презентаціями книжки.

Однак сталося найстрашніше. Спочатку Беркут побив дітей, а потім, на Банковій, скалічів моїх колег журналістів. Я мав усі шанси бути серед них. Мені пощастило. Дивом, я відійшов, щоби викласти в інет відео і під зачистку не потрапив. І тепер почуваюся винним перед ними. Саме тому я закликаю покарати міліціонерів, винних у побитті журналістів. 

Десь почув, що навіть під час взяття фашистами Парижа не постраждав жоден журналіст, а зараз — навіть не війна. Тримайтеся колеги. Ми всі в теорії знали, що наша професія небезпечна. А тепер дехто відчув це на собі. 

Є такий термін — «особистий біль». Він дуже страшний. Як фізичний, так і моральний. Тримайтеся колеги, я буду робити все, що від мене залежить, аби винних покарали, і закликаю до цього інших журналістів. 

Відео 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери