Відтепер усі власники порнофільмів, порножурналів і порнокнижок, цілком законно можуть отримати штраф, або строк від шести місяців до трьох років ув’язнення.
Мінюст роз’яснює: під кримінал потраплять лише ті, хто збуває і розповсюджує порнуху. У реальності ж все може бути набагато прозаїчніше. Обшук у квартирі; знайдений порнофільм; кримінальна справа. А далі – доведи у наших чесних і справедливих судах, що ти – не злочинець. От Олесь Ульяненко, роман якого «Жінка його мрії» Нацкомісія у лютому 2009 року визнала порнографічним і заборонила його поширення в Україні, змушений судитися із «моралістами» і доводити, що він – не порнограф. Якщо б ця книжка побачила світ зараз, то вона б не просто була вилучена з крамниць. Під кримінал потрапив би увесь ланцюжок: автор і видавці (за збут роману), книжкові мережі (за розповсюдження) і читачі (за зберігання).

Зауважте: головний «мораліст» держави Василь Костицький зізнається, що в Україні наразі немає механізму, який би дозволив «широкій громадськості» відрізняти порнопродукцію від еротичної продукції, яку можна зберігати вдома. А якщо це так, будь-який сержант Петренко зможе по-своєму трактувати норми закону про кримінальну відповідальність за зберігання та розповсюдження порнографії. Нацкомісія з питань захисту суспільної моралі тільки тепер вирішила ухвалити у першому читанні законопроект про критерії віднесення повідомлень та матеріалів до продукції порнографічного характеру. Іншими словами – посадити до буцегарні можуть вже тепер. Залишилась лише «дрібничка» – визначити за що саме.

Ініціатором змін до Кримінального кодексу став уряд Юлії Тимошенко. Кабмін у пояснювальній записці до законопроекту стверджує: посилення кримінальної відповідальності за зберігання і розповсюдження порнухи «є одним із міжнародно-правових зобов’язань, взятих Україною при ратифікації Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії». Цікаво, що про відповідальність за поширення саме дитячої «порнухи» у законі – ані слова. Як і про дитячу проституцію.

Певен, що навіть після посилення кримінальної відповідальності ті, хто виготовляв в Україні «порнуху», і далі будуть її «клепати». Ті, хто розповсюджував – будуть і надалі її продавати. Якщо буде попит, то буде і пропозиція. За вищою ціною (за ризик), але буде. І дитяче порно нікуди не зникне, і доросле. Просто міліція візьме цей процес під свій пильний контроль. Як проституцію. Сотні-тисяч повій в українських борделях спокійно ведуть свій промисел, і хто їм це забороняє? Хто відмовиться від шалених коштів, які крутяться у цьому бізнесі? Так і у ситуації із порно. Під кримінал потраплять зовсім інші люди. І не виключено, що випадкові, у яких «раптом» знайдуть порнографію. Якщо подібні фінти проходять із наркотою, то чому вони не можуть бути із порнухою?   

Утім, мене у даній ситуації дратує те, що за «обліко моралє» суспільства розпочала боротися влада, яка за своєю суттю є глибоко аморальною. Чи це не маячня?