Ім’я Костя Вагилевича є маловідомим для сучасного читача, навіть для жителів бойківського краю, звідки походить поет. Проте він зробив значний внесок у суспільно-громадське, духовне та, незважаючи на невелику поетичну спадщину, літературне життя Прикарпаття. На жаль, досі укладені ним «Буквар» і «Пісенник» не видані в Україні. 

Саме томудев’ятий випуск «Вибраного» із серії «Бібліотека Галицька» є надзвичайно важливим виданням, адже упорядники вперше в Україні зібрали твори Костя Вагилевича, написані у Чехії та США, у цілісну збірку. 

Дуже цікавою є історія видання цього випуску, яка подається у «Передньому слові» від головного редактора газети «Галичина» Василя Мороза. Раритетна збірка поезій Костя Вагилевича, видана ще в першій половині ХХ ст., могла потрапити у вогнище в будинку однієї сім’ї на Верховинщині. На щастя, її побачив Віталій Ходан та врятував, звернувшись до редакції газети.

До «Вибраного» увійшли поезії на різну тематику (громадянська, філософська, пейзажна та інтимна лірика), цикл сонетів, збірка релігійних віршів «Іскри в попелі».

Поетичний доробок Костя Вагилевича складається в основному з творів громадянської та філософської лірики. Саме таким твором відкривається збірка – «Україна непоборна». Автор зображує найважливіші етапи в становленні України, наголошує на тому, що вона вистояла у цій складній боротьбі, залишається непохитною та сильною. Збірка пройнята тугою за рідною домівкою, за Батьківщиною, адже поет багато років був змушений жити та працювати за кордоном. Він переживає за долю країни, бажає їй кращого керівника («Молилась Україна»), докоряє українцям за байдужість («Родичівська рада»), покірливість та бажання виправдати себе («Обставини»). Вагилевич вважає неосвіченість та неписьменність причинами важкого життя людей. Страшним є те, що окупанти довели їх до такого стану, коли вони вже і самі не прагнуть навчатися, у них сформувалася рабська психологія («Родичівська рада»). Поет часто звертається до історії та фольклору. Особливо фольклорні образи автор використовує в інтимній ліриці (вірш-диптих «Дожидання», «Ружі»). У пейзажній ліриці Кость Вагилевич яскраво зображує карпатську природу, красу та дивовижність Верховини («Вечір», «Ніч», «Світанок», «Бескидова осінь» та інші).

Надзвичайно цікавими є «Закарпатські сонети», які продовжують збірку «Вибраного».Поет розповідає про свої враження від перебування в Словаччині. Прекрасний пейзажний образ словацьких гір Вагилевич подає як контраст соціально-пригнобленому життю словацького й українського народу. Він проводить паралелі між сумною долею українців та словаків, звертає увагу на те, скільки подібного є в історії народів, та твердо переконаний, що, незважаючи на всі випробування, в обох країнах «загояться народні рани». У наступних сонетах Вагилевич засуджує нерозумних та неосвічених провідників, яких назбиралося у країні чимало і які підривають віру українців у краще майбутнє. («Провідникам», «7˟8=?», «Провідник»). Він засуджує бажання майже кожної людини стати керівником держави, адже «Де сто вождів – пропащий там народ» («Провідники»).

Важливою частиною «Вибраного» є збірка релігійної поезії «Іскри в попелі». Її рукопис був знайдений у бібліотечних фондах Українського Вільного Університету та, фактично, вперше виданий у такому форматі в Україні. Збірка складається з семи розділів, які включають в себе різноманітні жанрові. форми: молитви, вірші-посвяти, оди, сповіді та інші. У ній поет ділить світ на дві частини: добро і зло, поєднує світське та духовне, аналізує минуле, сучасне та майбутнє людини. У релігійних віршах Кость Вагилевич формує духовну християнську основу українського народу. На фоні громадсько-політичних та філософських творів, ця збірка доповнює поетичний та світоглядний образ автора в розумінні читача.