Re: цензії

18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Нотатки мемуарного жанру
17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменниця
Володимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
14.12.2024|Валентина Семеняк, письменниця
Ключ до послань
10.12.2024|Ігор Зіньчук
Свобода не має ціни
01.12.2024|Ігор Зіньчук
Томас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях

Re:цензії

28.11.2018|18:58|Олеся Кізима

«Допомагай і надалі тим, хто цього потребує, і ти завжди почуватимешся щасливою»

Матюша П. Вієчка: казки / Павло Матюша. Художниця Марта Кошулінська. – К.: Фонтан казок, 2018. – 88 с. (Серія «Казка під подушку»)

Хто ця мила усміхнена дівчинка, що так приязно махає ручкою, неначе запрошуючи чимшвидше з нею познайомитись? Це - Вієчка, маленька героїня однойменної книжечки, що вийшла з-під пера Павла Матюші у видавництві «Фонтан казок». Саме їй випала неабияка честь - відкрити серію покетбуків «Казка під подушку», розрахованих на те, щоб дитина охоче читала їх перед сном та могла усюди брати з собою. А все завдяки зручному кишеньковому формату, симпатичним ілюстраціям та, найголовніше, - добрим та цікавим історіям, які хочеться перечитувати й перечитувати! Тож давайте хутчіш знайомитись з Вієчкою!

 У далекому-далекому Чарівному лісі жили собі гноми. «Мешкали вони в гніздах на деревах і лише зрідка виходили, щоб поласувати нектаром із квітів чи попити роси. Для того, щоб насититися, їм потрібна була лише краплинка нектару й макова росинка на день. А на зиму гномики запасалися сушеними ягодами та пелюстками квітів, які вони вміли бережливо консервувати. І хоч узимку дерева й завмирали, проте залишали для гномиків трохи соку. Однак не отримували за свою щедрість ні крихти вдячності, бо гномики не знали такого слова, як спасибі.» Усі лісові звірі, птахи та комахи жили у мирі та злагоді, а от гномики ні з ким не хотіли дружити, навіть між собою... Вони «славилися» непривітністю та неохайністю, але серед них була одна сім´я, яка ну дуже відрізнялася від решти гном´ячого племені! Тато Жаринка та мама Талія - вони, навпаки, були дружелюбними та доброзичливими, завжди усміхненими та чистенькими. Такою й росла їхня улюблена донечка Вієчка, яку так назвали за дуже красиві великі очі з пухнастими довжелезними віями. «Маленька гномочка вдягала зелену лісову шапочку і коричневу туніку, на її ніжках красувалися милі коричневі сандалі, а через плече Вієчка носила зелену торбинку, в яку складала усе, що її зацікавлювало: пелюстки не бачених до того квітів, симпатичні піщинки з незвичними гранями, блискучі шерстинки і пух яскравих пташок. Гномочку цікавило геть усе, що вона бачила». Разом з Вієчкою, такою привітною й допитливою, але, як і будь-яка дитина, теж вразливою, усім маленьким читачам, впевнена, буде дуже і дуже цікаво пізнавати навколишній світ та дорослішати! Особливо, якщо поруч є батьки, які завжди готові підтримати і допомогти, котрі своєю поведінкою стають найкращим прикладом для наслідування: як Жаринка й Талія - для Вієчки.

 Збірка казок «Вієчка» Павла Матюші - це чудовий книгоподарунок для сімейного читання з дошкільнятами та дітками молодшого шкільного віку. Завдяки чудовим кольоровим ілюстраціям Марти Кошулинської, яких так багато на сторінках книжечки, кожну історію дуже легко переказувати й своїми словами для найменших непосид, а старшим ж неодмінно сподобається мова оповіді, багата на описи та увагу до деталей. Попри досить простий сюжет, чітко простежуються виховні моменти, які зовсім ненав´язливі і дуже органічно вплетені у розвиток подій.

«Вієчка» стала улюбленицею і у нашій сім´ї: мій майже трирічний синочок, гортаючи сторінки, вголос коментує малюнки та просить мене або тата почитати вголос знову і знову. А ще персонажів цієї історії так цікаво й легко змальовувати! Дуже сподіваємось, що ця книжечка – не остання про пригоди доброї та слухняної гномочки, і попереду нас чекає ще багато історій із Чарівного лісу!



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери