Заінтриговують вже самі назви новелок: «Іномарка «Студебеккер», «Чубарейко небо оре», «Бавільський схожий на Бєлінського», «Сни українського філадельфійця», « Не в Сіднеї, а в Седневі», «Факультет вчительок і мічманів», «Ти не з Сапонової Гути?», «Хлопці з Брехунівки», «Мадам Франція», «У Римі, в кав’ярні «Греко», «Дві куфайки»… Звісно, є і про загадкового пирога зі Страсбурга.  

В есеях Володимир Сапон розмірковує про деякі особливості сучасного літературного процесу, ділиться враженнями від прочитаних книжок, зокрема, пише про нові твори Миколи Ткача, Костянтина Мордатенка, Петра Сороки, Володимира Коваля, про книжки відомих дослідників українського буття Миколи Маркевича та Віктора Петрова (більше відомого як В. Домонтович), підготовлені Олександром Коваленком і В’ячеславом Брюховецьким.

Вміщено також літературні фейлетони «Місяцем проколювала пупа…» та «Крадені «рими» пані Римми».

Володимир Сапон. Страсбурзький пиріг: щоденникова проза та есеї.— Чернігів: Десна Поліграф, 2013. — 104 с.