Сьогоднішній Гірник — це домежно аскетичний, інколи аж на грані літературного мінімалізму, вельми стриманий на емоцію та голосне слово поет. З усього відчутно, що він давно дав для себе відповіді на всі запитання, йому все зрозуміло в цьому світі. Він усьому знає ціну. Поет із повним правом міг би повторити відомі слова Леоніда Первомайського про те, що вірш починається не з великої літери, а з великого болю. Цього безвиводного болю справді багато в творах Павла Гірника. Вдовиний біль і біль сирітства. Біль жертв соціальної наруги і біль жорстоко покривджених. А поряд із цим безвиводний сум од усвідомлення безпросвітності й антидуховності того світу, в якому ми приречені існувати.

Павло Гірник. Посвітається : поезії. Пульсари. 2009, - 376 с.