Завантажити

Злодійкувато вирву сивину

З твоєї пишночубої голівки.

Така ще юна, схожа на весну,

Але чом очі ніби без домівки?

«Чекання, любий, залишає слід,

Любов дарує весняне обличчя.

Себе картала, хоч було не слід –

В такому віці плакати не личить».

«Твоє чекання не дарма пекло,

Воно зліпило з мене чоловіка.

Я чув твій сміх, із люті билось скло,

Луна була, як ти, пісенно-дика».

«На довго ти? Ти, може, на зовсім?

Мені прощання більше не під силу.

Я хочу криком розповісти всім,

Що тут є той, чиє дитя носила».

«Твою любов я мав як оберіг.

Я підкорив цей світ і нині, мила,

Його я кидаю до твоїх ніг

За те, що ти моє дитя носила»

читати