Електронна бібліотека/Проза

Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Завантажити
« 1 2 3 4 5

дружи­ною. Нащо йому каліка в домі. Мішанина бродить у голові, навіює нудьгу.
Її ретельно обстежують, вишукують причинність. І, як не дивно, саме жіночий лікар правильно визначив:
– Вагітна. Негайно на збереження! – звелів перевести її до себе в заклад.
Приголомшений Мужло, приголомшені її колеги, спантеличені слуги божевільні. Ще такого не було, аби від вагітності сердешна втратила глузд. Вірніше, не втратила, а трохи поколотила розумом. А скривджена тим часом твердить своє: я переспала з Ісусом Христом, і от – чекаємо дитятко. Попи повстали, висловили спротив: мов Спаситель – син Божий, а не такий собі нікчемний хлоп, і він, між іншим, ніколи не водився з жінками.
Справді, якщо взяти „Тайну вечерю” Леонарда да Вінчі. І той, і той (Ісус та Вінчі) зналися лише з чоловіками. Тому й зоставили по собі смиренність духу. Невдалий витвір мистця. Але той же джерельний абсолют – Мистець –
помалу руйнує своє твориво… Його цікавить природній поступ. Яжбо!
Саме я відведу біду.
Той, хто визначиться, буде зі мною. Трохи терпіння, агностики. Я вже на межі звідання. Породілля чекає немовля. Я батько дитини. Тільки не кваптеся!
Мужло у розпачі їсть і ридає, повну миску накрапало сліз. Перед набряклими очима, мов у тумані, пливе дитин­ства човник золотий. Яскриться зорею. Обпікає душу. Так хочеться налягти на срібнії весла, чимдалі оддалитися, покинути набуті береги. Але і там, попереду, лише поганий сон, минуле вивергає. Он…
…Бабуся за столом товче зварене лико. Липову кору. А він у запічку дрімає. От­от засне. Тут дід увійшов, повер­нувся аж через сім років з війни. Брязкотять медалі на вилинялій гімнастерці. Внук і спить, і не спить, крізь дрімки чує їхню мову.
– То найменшенький, – каже баба діду. – Ти не чув про його. Народився він у війну з німцем, а ти, пригадую, як пішов восени на фінську, то лише повернувся.
Потому дід з бабою пом’янули його батьків, братика і сестричок. Моторош пройняла малого, коли почув страшну казку.

КАЗКА ПРО НЕЧИСТОТИ

Жили собі чоловік і жінка, та були в них троє голубок і соколик­мізинчик. Доки старшина пропадала в сільській общині, гнула спину на зграйку тутешніх волоцюг і світове босяцтво, ті пташата доглядали одне одного вдома, якось перебивалися на хлібі й воді. Зате батьки сумлінно батра­чили, догоджали сущому ладу, що його вибороли собі під проводом ЛєнінаСталіна. По смерті Леніна біля кормила зостався Сталін, і йому памороки забило від успіхів, що посипалися на голови робітничо­селянської країни. І тому наказав хитрий тарганюка помститися хліборобам за їхнє сумління. Хохли навдивовижу постаралися. Спершу до ріски вимели збіжжя з рідної хати, а потому спохватилися. Очима луп туди, луп сюди – катма що їсти. Позорився чоловік на жінку, а жінка на чоловіка, надумали злопати своїх дітей. Так і вчинили…
Мужло одірвався від спогадів. На обличчі лущиться шкіра. Не йме віри, що таке було. Батьки пожерли своїх дітей, тому і вижили. А відтак уже зробили його, коли оду­жали; він народився від самоїдів. Ага, тому такий ласий до мняса. Тому і замахнувся на мене. Я кинув йому в розлючені вічі: „Вам працювати на бойні різником, а не вправлятися словом!»
Породілля чекає немовля. Коло неї клопочуся я. Ми виїхали з міста в село. Напіввимерле. Подекуди зустрінеш на вулиці, на городі, в полі живу душу. Я полагодив садибу, де вона виросла, де спочили вічним сном її батьки, посадив новий садок, а старі дерева порізав на дрова, вичистив колодязь, купив корову, порося, курей, качок, заздалегідь готуюся до весни. Придбав усе необхідне хліборобу. І хоч сла­бо знаюся на селянських премудростях, але твердо поклав бути господарем! Заможним господарем на рідній землі.
Над селом летять дикі гуси. Повертаються додому. Я призупинив коней, одібрав руку від чепіги: лопочуть кри­лами пернаті… Позаду всіх летить кривенька гусочка, когось несе на собі. Кружляє над моїм обійстям, посадовила хлоп’ятко на подвір’ї. Я випріг одного з коней, почвалав додому.
На родини сина я запросив і вірші Стаса. Він обов’яз­ково приїхав, подарував малому в’язку казок, погладивши його по голівці, мовив:
– Я довго розмотував клубок, аж трапилися в тому прядиві два вузлики. Але так і не вдалося розв’язати їх. Ото спробуєш ти…
Потому ми гостилися, вірші Стас за чаркою раптом згадав про мого вбивцю:
– Ти чув небувалу новину. Мужло захрюкав, а там і здох, кнуром безпуцьким. Таким і знайшли його самотнього в помешканні. Закаляного лайном.
– То вже минуле, – я наче не надав значення почутому, гукнув до столу заміжню вдову:
– Вірші Стас хоче випити з нами!

« 1 2 3 4 5

Останні події

26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
26.06.2025|07:43
«Антологія американської поезії 1855–1925»
25.06.2025|13:07
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
25.06.2025|12:47
Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
25.06.2025|12:31
«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
25.06.2025|11:57
Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
25.06.2025|11:51
Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
20.06.2025|10:25
«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
18.06.2025|19:26
«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем


Партнери