
Електронна бібліотека/Проза
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
скрiзь чорнiли слiди пожарища.
I от князь Святослав зупиняється перед воротами над Перевесищем. Гучно кричить його дружина, на обпалених, чорних стiнах города заявляються сторожi - аж тепер прийшов князь, - риплять жеравцi, опускається мiст.
Князь Святослав засмучений їхав по Горi - й тут пожарище, скрiзь руїни, попiд стiнами могили й могили. Почувши тупiт коней княжої дружини, iз хиж на Горi, з теремiв вибiгали люди. На них страшно було дивитись, - що тiльки робить брань!
Бiля княжого терема, де стовпились усi дворяни, Святослав круто зупинив коня, привiтався i, не розпитуючи нiкого, швидко пройшов сходами на ганок, ступив у сiни.
Тут, у сiнях, вже стояли i, видно, ждали князя сини Ярополк, Олег, Володимир разом iз боярами. Князь Святослав привiтався з боярами, пiдiйшов до синiв.
Минуло небагато часу, коли бачив вiн їх востаннє, але як змiнились вони: Ярополк витягнувся, погрубiшав, дивився на батька гарячими якимись очима, син Олег був однаково блiдий, несмiливий. Один Володимир кинувся до батька, поцiлував його. Але одразу ж, помiтивши, що брати образилися, вiдступив...
- Як княгиня? - запитав у бояр Святослав. Слова його почув священик Григорiй, що вийшов з дверей свiтлицi княгинi.
- Вельми хвора княгиня наша, - вiдповiв священик, -А про тебе вже чула, кличе...
Княгиня сидiла у свiтлицi, що виходила вiкном до Днiпра, у крiслi, спершись на поручнi, iз заплющеними очима - думала чи, може, спочивала.
- Мамо! - тихо промовив з порога, боячись її розбудити, Святослав.
Вона одразу розплющила очi, - як глибоко запали тепер вони, - пiзнала сина, простягла вперед руки...
- То ти й приїхав? - дуже тихо сказала княгиня.
- Приїхав... примчав, коли почув звiстку про Київ.
- Спасибi, синку!
Святослав пiшов уперед, схилився перед матiр'ю на колiна, i вона поклала руку на голову сина, поцiлувала його.
Материнська рука! Вiн добре знав цю мiцну колись i теплу руку. Чому ж тепер ця рука така квола, холодна?
- Мамо! - запитав Святослав. - Що з тобою?
- Видиш мя немощну сущу, - з болем вiдповiла вона. - Не можу нi їсти, нi пити, болить... все тiло... серце.
- Так покличемо лiчцiв, сотворимо жертву...
- Вже нiякi лiчцi й жертви менi не поможуть... Молюсь богу, щоб кiнчились мої страждання... Молись i ти, сину!
Вона заплющила очi, деякий час мовчала, а тодi нiби прокинулась, сказала:
- Що я i мої немощi, сину? У Києвi було дуже тяжко, печенiги мало нас не одолiли. Але людiє стояли твердi духом...
- Знаю, мамо, я зустрiв орду бiля Росi й гнав до Днiпра. Говорив i з каганом Курею. Печенiгам заплатили й наслали їх на нас ромеї...
- Знову вони, - важко зiтхнула княгиня, - Нi, ти не помилився, що пiшов на них, Святославе. I як там?
Вiн розповiв їй усе, що сталось вiдтодi, як рушили вої до Дунаю, розповiв, як брав городи в Болгарiї i як мало не дiйшов до Преслави...
Блiда, стомлена княгиня, напружено, часто й важко дихаючи, слухала розповiдь сина i нiби забула про свою хворобу, стежила в думках за кожним кроком сина i його воїв у Болгарiї.
- А син мiй Улiб? А Свенелд? А Iкмор? Говори, говори, сину!
I Святослав вiдповiв на всi її питання.
- Добре! - сказала вона, коли Святослав кiнчив розповiдь. - Немає кесаря Петра, - що ж, така йому й слава. А з сином його не сварись, може ж, вiн згадає дiда Симеона, уклади з ним мир...
- Ой нi, - з гiркотою сказав Святослав. - Що Петро, що Борис, - обидва сiрi, грецькi. А з Константинополя Бориса пiдтримує новий iмператор - Iоанн Цимiсхiй.
- Так пошли пiдмогу дружинi своїй на Дунай, нехай блюде межi нашi, а сам побудь тут, у Києвi...
- Нi, мамо, негоже менi в Києвi бути, доки кесарi i iмператори не розбитi, доки вони насилають на нас печенiгiв. Там, на Дунаї, стоїть моя дружина, там усi блага колись сходились, а зараз зiйшлась вся лжа. Там зi мною поряд стали не кесарi, а болгари, - там середа нашої землi, мушу i я там бути.
- А Київ-город? - болiсно промовила княгиня. - Не знаю всього, але боюсь i за землi нашi. Котре вже лiто iде вiйна...
- Думаю про Київ-город i про землi нашi, - спробував заспокоїти її Святослав. - Але ж тут сидиш ти...
- Що я? - посмiхнулась вона. - Сани мої вже стоять бiля порога, кожної ночi кличе мене Iгор...
Спочиваючи, княгиня Ольга знову якийсь час помовчала, а тодi промовила:
- Нi, сину, на Київському столi вже менi не сидiти.
- З тобою будуть сини мої...
- Нi, Святославе, не менi сидiти на столi. Якщо так - посади синiв.
- Але кого з них посадити на столi Iгоревiм? Княгиня замислилась.
- Три сини - i всi три рiзнi, - зiтхнула вона. - Ярополк - вiн у мене хрещений, але злий, зухвалий... Олег також добрий, але дуже тихий... Володимир...
Знову помовчала княгиня...
- Добрий Володимир, хоч i язичник, але бояри його не приймуть... - княгиня замовкла й кiнчила: - Нi, Ярополка треба.
- Так, мамо, й зроблю, а тодi
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025