Завантажити

Я віри алебастром виперу серця.

І вибілю із них своє найперше.

І Духа я відчую. Сина і Вітця.

І підіймусь, упавши, й знову стану я на прю у герці

За те, що проминає й стане вічний тлін

Й за те, що в Вічності ніколи тліть не буде.

Й візьме мене на руки Вічний Він

Й як брата, як найкращого із друзів поцілує, вже цілує, в губи.

читати