Завантажити

Солодка пустеле неба!
Твої волошкові очі
Мені нагадали інші,
Що вийшли з іншої темної ночі,

І кіс залишивши панцир,
І скульпторний бюст, і принадність, і спогад
Мене знов вели у карцер
Всього, що лише голубого.

Всього, що лише подібне
На тебе, що має бути -
Усім у усьому сріблом -
І золотом - в небі розкутим!

Щоб пити могли очі
Пропелер твого вірша
І щоб наснилися Сочі
Й трава щоб на схилах побіля Сорочинць

Прогіркла.

Трава, не прим`ята ногою.
Слова, не тобої шиті.
Щоб стали слова - тобою.
Й грудьми щоб торкнулись –

Як слід що ніким – навіть мною - не питі.

читати