Завантажити

Два-три рядки - доричні стиглі вірші.
Завжди доречні - мов великі пружні стегна.
Отак-от і пливеш життям - по річці
Усього, що повік живе й однак давно померло.

Попереду - стрімкий каскад еріній.
Іронія - суботній матч, видіння емоційних українців, атлетичних греків.
За обрій - журб майбутніх іній
Й відсутність інею в степах, чомусь іще покритих крепом.

Позаду - ночі шовк і згадування сиві жесту,
Біографічний список - втомлений мов рікша,
Стосунки з ближніми - агапе на межі інцесту
Й розмова у ночі хворіб з своїм Всевишнім.

Отак-от і живем: краплини цвілі
В собі зафарбувавши щастя відчуття мов злаком
З любов`ю диба, навпаки - вона мов гема в тілі,
Неначе гематома - проступа на чистому папері знаком.

І у руках тримаєш цей дорогоцінний камінь -
Це відчуття, що генетично ти - водночас з усіма, в бетон залитий разом.
Біжиш стежиною. І топчеш всесвіт чобітьми. А вітер невгамовний
Сріблить тобі пропелером між вуса - блазень.

читати