Завантажити

виставляла на загальний огляд довгі стрункі ноги й вміло оголені плечі, з величезними золотавими кільцями-сережками в ніжно-рожевих вушках, немов виготовлених вправним кулінаром з чудесного масляного крему, вона притягала не меншу кількість поглядів ніж «козаки» і «стрільці». І от якраз на це апетитне створіння природи, моди та парфумів імпортного виробництва накинулися три здоровезних жлоба. Один видрав з вушок дівиці сережки, двоє вчепилися в маленьку сумочку з вилискуючої перламутром шкіри. Оскільки викрадач сережек діяв з-за спини, дівиця не змогла відповісти йому нічим суттєвим окрім неточного удару зігнутим ліктем в живіт. Зате втрачати так просто сумочку вона не збиралася! Мертвою хваткою правої руки вчепившись у її ремінець, наманікюреними нігтями лівої дівиця намагалася збасаманити спітнілі пики грабіжників, силкуючись в той же час наступити їм на ноги гострими «шпильками» туфелек.
Дивно, що ніхто не кинувся їй на допомогу. Патрульні міліціонери, покликані охороняти громадський лад, так і уп’ялись очима в процесію. Капловухий сержант з рацією ліниво обернувся й з нудним виглядом утупився на поле бою. Колони дужих чоловіків, убраних в костюми тих, хто так цінував честь і силу, продовжували марширувати, ніби нічого й не сталося. Міліцейські «Жигулі» з сиреною вже порівнялись з Театром російської драми. Перехожі і просто роззявляки задкували якомога далі…
А тим часом викрадач сережек знов кинувся до дівиці, готуючись схопити її іззаду й зробити підсічку під коліна. Ну як їй вистояти одній проти трьох!
І кому яке діло до цього?! Якщо вона дорога (чи не дуже) повія, то по заслузі їй, шалаві! Якщо ж просто з касти «золотої молоді», то теж по заслузі. Тому що всі «золоті» грабують вкінець зубожілий народ, паразитують на його соках. Хай же і їх хтось пограбує! За цим навіть цікаво спостерігати. Здалеку. Головне, грабують не мене. До того ж подивіться, яке сонце! Відчуйте духмяне повітря! Радість! Свято! Весна! Пташки! А ти, малюк, не дивись туди. Там дяді тьотю б’ють. Отже, по заслузі їй. Головне, ти не дивись…
Гнівно ревонув двигун мотоцикла. Залізна машина здійнялась на задньому колесі немов пришпорений вороний, і одинокий рятівник кинувся в сутичку. Негайно зайшовся треллю міліцейський свисток, тому що їзда на мотоциклі по тротуару, та ще й на великій швидкості, була найгрубішим порушенням, небезпечним для життя громадян. І хоча зупиняти порушників правил дорожнього руху повинні були не патрульні, а працівники ДАІ, зважаючи на відсутність останніх хоча б засвистіти, мабуть, годилося. Проте не звертаючи найменшої уваги на пронизливу трель водій майстерно лавіруючи поміж переляканими перехожими спрямував машину на жлоба, що напав на дівицю іззаду, а сам просто з сидіння стрибнув на одного з вириваючих сумочку.
Чоловіки покотилися по газону. Третій грабіжник кинув сумочку і теж зчепився з рятівником, проте за кілька секунд обидва видлетіли на траву.
Ех, не так він звик діяти! Як бракувало зараз шаблі чи турецького пістоля, вірного товариша, який не раз рятував його! Був у нього колись-то, ще до Тараса Трясила, й добрий палаш, відібраний разом із життям у надміру зарозумілого ляха, хєлмського пана. А тут доводилось орудувати голими руками і ногами. Шкода. Хоча двадцятирічний рокер на мотоциклі і з шаблюкою — ото б видовище було! Так що все вірно… Але нічого! Ось так його! Так! Лівою! Один є…
Він високо підстрибував, крутився як вихор. Бився, немов гопак витанцьовував. Приємно було б дивитись, якби не бійка…
Ззаду схопили під горло. Добре, цього через себе! Ага, собачий син, не любиш?! Я тебе…
Нестерпний біль встромився під ліву лопатку. Дівиця заверещала. Виявляється, в того, котрого він зачепив мотоциклом, був ніж, і той таки скористався зброєю. Прикрість…
— Рвемо! — і троє грабіжників, дещо пом’яті, побиті й шкутильгаючі, одначе так ніким і не затримані поспішно зникли з бойовиська.
…Він лежав на ясно-зеленій траві газона й уривчасто дихав кріз зціплені зуби. Поруч валявся перевернутий мотоцикл. Переднє колесо досі оберталось. Схоже було, що сталевий кінь намагається підвестися і підбігти до хазяїна, щоб допомогти, та не в змозі зробити це лише безсило і безглуздо загрібає повітря колесом-копитом. Розмазуючи туш по щоках з підвиванням ревіла, заливалася слізьми дівиця, на всі лади кляла себе за те, що не встигла вихопити газовий балончик з сумочки, обмацавши мочки вух почала оплакувати пропажу сережек… Тепер усі кинулись на місце бійки: патрульні, роззявляки, «запоріжці» й «січові стрільці». Навіть міліціонери з «Жигулів», які помітили, що крокуючі колони зупинилися й змішалися.
— Ти чого на мотоциклєтє по трутуару гацаєш?! — накинувся на пораненого той з патрульних, який найдовше дивився на похід і взагалі пропустив бійку. Поранений лише прохрипів у відповідь щось невиразне.
— Та заткнися ти, турка! — осадив надміру завзятого охоронця правопорядку капловухий здоровань з рацією через плече. — У тебе повилазило чи шо? Він же ранєний.
Здоровань акуратно завів руку

читати