Завантажити

стверджувати вже сьогодні, що не мине і 25 років, і ми стоятимемо перед лицем нової, ще більш руйнівної війни». Іншими словами, Гезель привселюдно показав пальцем на авторів воєн, а в даті промахнувся лиш на 2 роки.
Рано чи пізно людство скине з себе цього паразита-лихваря, хоча зараз його розгледіти не може. Мабуть розгледить аж після Третьої Світової Війни, коли залишиться від людства відсотків 10. Банк – це чорне божество. Банк – це паразит, який інтегрувався в тіло суспільства і суспільство не спроможне бачити в паразиті паразита! Суспільство вже не може без нього обійтись. Банк - аксіома! Мабуть скоро введуть карну відповідальність за заперечення банків. Захисників багато. Вони розсіяні по усьому світі і фінансовим зашморгом глобалізаційно вирішують долі мільйонів. Але лихварська святая святих довго не встоїться. Людство струсить з себе «князя світу цього» – це питання часу.
Гроші в нашій цивілізації не є чисто економічним поняттям, а скоріше політичною, релігійною і моральною проблемою. Ще в 1919 році Готфрід Федер, а за ним багато інших науковців довели, що без заборони лихварства про матеріальне, а особливо духовне процвітання держав і націй говорити безглуздо. Тому: дійсно українські(!) партії повинні вимагати заборони приватних банків. А якщо цього пункту в програмі нема, то … Отож бо, електорате ! Отож бо !
Не треба бути пророком, щоб передбачити через кілька років, коли матеріальний стан українців почне підніматися, «українські» приватні банки влаштують нам «велику козу» і українці опиняться знову біля розбитого корита. Що ж, у кого хата скраю, той завджи у прольоті...

СобкоТарас. 2002 p.

P.S.
Вже у 2008-му році, перед початком кризи, у деяких світових ЗМІ дуже скромно і тихо вийшла стаття «Папа Римський прокляв банкірів». В цій статті оповідається про щорічне мирне звернення Папи Римського, де він закликав глобалізований світ до «загального морального кодексу» і констатував, що: «Світова фінансова система, поставивши себе в рамки короткостроковості, стала небезпечною вже для всіх». Ось так! Звернення Бенедикта, що традиційно відправляється главам держав, урядів і міжнародним організаціям, стало аналізом банківської системи перед початком світової фінансової кризи. Але в українських ЗМІ цього звернення не було. А хто у нас володіє ЗМІ?
Плювати хотіли банкіри-лихварі на Папу і його мораль.

----------------------------------------

Придурки, чи вороги?

А в Городенці до кризи додалася ще одна проблема. Діти, побачивши новий пам'ятник Степанові Бандері вночі не сплять, дуже плачуть аж заходяться іспинити їх ніяк не мож. Треба зливати на віск. Діти бояться того пам'ятника, бо він дуже страшний. Ну дуже-дуже! До дітей це дійшло, а до хрунів-можновладців не дійшло. Не дійшло, що не можна так знущатися над своїми ж героями, бо на площі стоїть не Степан Бандера, а щось подібне на казкового, російського дядька Чорномора з «Руслана і Людмили» – величезна, гуманоїдна голова з нездоровим і хижим блиском в очах, яка росте з землі. І така страшна-страшна!






Мабуть керівництву, вшановуючи наших героїв, треба, по можливості, думати головою і в серйозних речах не вдаватися до мистецького авангарду, бо скульптор може з нашого Бандери зробити і куб одноокий зі шмайсером, а потім творчо вмотивовувати народжене, та доводити, що ви усі не «в'їхали в естетику» та не розумієтеся на новітніх мистецьких течіях і тенденціях. А дітей не обдуриш. Вони налякані негроїдною потворою на довгій, товстелезній шиї і плачуть. Плачуть маленькі українці, що начальство на Прикарпатті пришелепкувате (та бізнесмени ж усі, що з них візьмеш). Ви думаєте після цього діти будуть любити Степана Бандеру? Тепер вже ним можна діточок лякати: «Не хочеш їсти кашку? То я тебе, нечемноту таку, зараз на площу, до Бандери відведу!»
Так само в Івано-Франківську, під синагогою поставили незрозумілий пам'ятник-страшилку, котра повинна символізувати розстріляних німцями оунівців. Але щось не символізує. Не хоче.

Поки не прочитаєш табличку, то ніколи не здогадаєшся, що воно таке, ота лінива, аморфна маса. Чи тут проблеми тупого керівництва, чи паскудного та збоченого художнього смаку, чи проблеми ідеологічні? Загадка.

Пам'ятник Степану Бандері в Івано-Франківську втулили десь на закапелках. Проведіть експеримент: за 15 хвилин порахуйте кількість людей, котрі в радіусі 100 метрів пройдуть біля пам'ятника, а потім те саме порахуйте в центрі міста, у місці, де б міг стояти пам'ятник, як просила сестра Степана Бандери. Різниця в кількості перехожих буде в сотню разів! Дурні не послухали стареньку. Пам’ятник Бандері поставили впритул до брудної, сірої багатоповерхівки і пам'ятник «не читається». Його не видно, бо сіре на сірому.

Будинок своєю масою «давить» той пам'ятник і він втрачає задуману величність. А тепер уявіть собі той же пам'ятник, тільки на фоні неба, чи дерев. Контраст пам'ятник-фон одразу надасть споруді польотність. Воно одразу буде кидатися у вічі. І ще: дурні

читати