Завантажити

Виховуємо молодь, нарощуємо сили, знання та ідеологію. Робимо все, щоб не бути подібними до українців.
А в котеджах тих житя «веселе» – ілюстрація до питання падіння людської моралі. Та і взагалі, про мораль: ти десь бачив медведицю-роститутку, вовка-педофіла? Чи зайця-педераста?
– Ну-у-у... У людей зате є культура, живопис, пісня!
– Угу, була колись. Не треба ля-ля! Навіть з лісу видно, як Позолочений Партійний Кирзак топчеться по залишках української культури. В Івано-Франківську вже навіть філармонію затоптали. Це ж треба, розвалити кращу в державі філармонію... А як майстерно завалили Гуцульський ансамбль? Так свої ж завалили! Свої, галицькі політики-мільйонери! Ті, котрі з трибун вересканять про українську культуру! А до цього розвалили театр, ОНМЦ...
Ми слухаємо та бачимо «український» ефір. А хто власники телевізійних каналів? Хоч один українець серед них є? Чи хоч один слов'янин? Еге-ж, «Клубнічкі» вечорами! Я своїм ведмежатам забороняю дивитися «українське» телебачення, а ти? Мовчиш? Ось так–то! А письменники ваші... А ще гірше – молоденькі німфоманки-письменниці! Слухай, люди усі збоченці, чи через одного?
– Ну, знаєш, демократія, свобода...
– Свобода збочень? Папа Римський виступив за порятунок цивілізації від гомосексуалізму, а в цей самий час у ваших, українських школах педерастам офіційно дозволили викладати. Яке буде наступне покоління? Підказати? Не чув ні одного голосу «проти», а особливо від батьків. Значить нормальних батьків нема? Нема! Нікому боронити душі своїх дітей, а значить і свій край. Сам бачиш, що українська Україна вже закінчилась. Закінчилась назавжди. Все! Це буде Росія-2. Пропита і безпородна Росія-2! Останній український потяг пішов назавжди, а в машиністах – партійці-бізнесмени! Куди вас можуть завести ці товсті грошові мішки, котрі вчепилися один одному в горлянки? Кому ви довірилися!? Якщо перед мільйонером, який себе так рекламує патріотом, поставити мішок українства і мішок грошей, то що він вибере? Навіть Карл Маркс писав, що при 300% доходу підприємець піде на будь-який злочин! Хоч ворог, але тут сказав правду! Вони вас обкрадають і дурять, а ви, як сліпі щенята на футболі, вболіваєте і аплодуєте! До вас не доходить, що багатій – втрачає національність! Він стає безпородним. Товстим, наглим і безпородним! Мільйонер не розуміє, що зараз їхати в машині за 300 тисяч доларів, це те саме, що в концтаборі з'їсти під ковдрою кілограм шинки.
А партії ваші!? Бізнес-клуби переляканих брехунів! Ну так, гроші люблять тишу: недавно на мітигу в Івано-Франківську, по TV дивився, щось українське сказали лиш старий Пушик і маленька Бабій, а мільйонери-нашоукраїнці ваші промукали у мікрофон що? То-то! На всю область залишилися жіночка і старий письменник? Всі інші бояться! Ось так зовні і виглядає смерть нації! Ще кілька поколінь, щоб ви зовсім отупіли, і ми поміняємося місцями. Головне, ти вже повір на слово, ми на вас полювати не будемо. Ви самі на себе полювати будете, а ми, спокійно споглядаючи, не будемо заважати процесу самознищення хибної, деструктивної гілки арійської цивілізації. Чи ти не бачиш вже зараз цей щирий український процес «знищення своїх найкращих»? У Біблії, однією з ознак Кінця Світу є купці, котрі стали вельможами. А хто зараз у вас при владі? Смішні бізнесмени! Тобто, купці стали вельможами і керують Україною. Все, по Україні...

От холєра, правду каже звірина. І не заперечиш. Шлюс підкрався непомітно і він безповоротний. Довго ми йшли, ведмедя «понесло», він філософствував і по ходу здавав мені всі нові таємниці нашого лісу, а я собі тихцем думав, що з цього всього може вийти сенсаційна стаття, але медвідь швиденько прочитав мої думки і попередив:
– Можеш розказувати і писати про звірів-мутантів з чугайстрами та галицями скільки влізе, тобі все рівно ніхто не повірить. Краще сиди тихенько, бо ще посадять у дурку. Ну добре, я пішов по справах, тут ваші начальники вчора оленя поранили, то треба йому антибіотиків дістати... Заходи, не встидайся! Ага, якщо не важко, то прихопи кілька українських букварів, а то ж ведмежата підростають. Приходь, з галицями познайомлю...

Тарас Собко.
Івано–Франківськ, 2008 р.

читати