Завантажити

гіпнозом, чи що. Розговорилися:
– Якраз перед пологами браконьєри у наш барліг кинули армійську димову шашку. То і народжувати мене мамі довелось у закинутій ракетній шахті, а там радіація, то і видно від цього почалася якась мутація – думати почав. Краще б не думати і не бачити, що ці двоногі тварини з нашими горами роблять.
– Ну-ну, легше! Це ти тварина, а я – людина, створіння Господнє! У мене є віра! Я ...
– Що? Віра? Ти створений Господом і я ним створений. Тільки ти погряз в гріхах, а я – ні. Ти – помилка! Фатальна! А віри у вас вже немає ні в що! Ну, хіба що в бакс.
– Ти диви, суцільна тобі філософія.
– Та що я, ти не чув наших вепрів-філософів, недарма вепр у арійців був тотемом. Уявляєш, гуру-кабан з німецьким фауст-патроном за плечима! Не те що ви, язиками воюєте.
– То ти не один такий?
– Ні, не один. Нас вже багато. Олені, кабани, вовки, зайці, білки, ворони. Кількість звірів-патріотів швидко зростає.
– Патріотів?
– Так, але справжніх, а не заслинених, як у вас. Бандерівської законсервованої зброї аж забагато, їхня література, а додай ще й радіо, телебачення, інтернет.
– Що? Інтернет в лісі?
– Під кожним корчем. Хочеш – супутниковий, хочеш кабельний чи вай-фай який. Все побачиш. Як десь на інтернет-форумах прочитаєш тверезі думки, то знай – це пишуть наші. Ходім на асфальт, там легше йти.
– Який асфальт?! У горах?
– А ти що думав. Дивись, Еуропа, шляк би її впік! По цьому асфальту нам везуть смерть.
І що Ви думаєте, ми вийшли на не дуже широку, але рівнесеньку асфальтовану дорогу, котра звивалася поміж горбочків, сосен та грибочків. А трошки далі виднілися чарівні, казкової краси котеджі, так собі, по кілька мільйонів кожен. У бінокль було видно, що асфальт розгалужувався і вів до вирубок, які були підготовленими для будови майданчиками, де з землі стирчали вже підведені труби з водою, каналізацією, кабелі зі світлом, телефоном, інтернетом і ще не знати з чим. І ведмідь почав оповідати:
– У цій місцині, ех, якби тільки в цій, нелегально іде масова забудова, навіть недалеко пів-гори бульдозерами зрізали – місця їм мало. А подавилися би! Будують і все! Просто так! А що на це влада ваша злодійкувата? Вони грають вар'ята, що про це нічого не знали і не чули.
– А як це все будівництво узаконити? Так же стояти не буде?
– Запросто! Юридично розширити межі найближчого села. Депутати за це голосують і ті всі будови опиняються на території села. Просте, як борщ! А що ведмедям із зайцями та оленями залишиться, якщо воно йде такими темпами? Ведмедям – куля з маком, а депутатам по 50 тисяч єврів за кожне голосування.
– Ну, так вже і по 50 тисяч!?
– У кишеню «чорним налом»! Невідмитих нарко-рошей ділкам не шкода. Ну і місцевому люду щось там капне, а може просто, горілку дешевшу по селах зроблять, як в резерваціях для індійців, щоб швидше виздихали. Вони вже тут зайві. Як воно чарівно звучить: зайві на своїй землі. Гай–гай ... Жив тут колись гордий народ-воїн, гуцулами називалися. У Римському війську дуже цінувалися, як непереможні. Зростом вони були найвищі в Україні. Нема вже гуцулів. Закінчилися. Залишилися лише пияки у киптариках. А що молодь споєна, то вже і казати не треба. Опришки не повернуться ніколи. Ні опришки, ні бандерівці. Горілка – це добрий розчинник. Ой, не один народ у світі розчинила в собі. Як зайде місцевий хлопуньо до лісу, як перегаром дихне, то зайці тікають в Румунію на тиждень. Ага, і листя жовкне. Тут один наш вовк здуру місцевого браконьєра з’їв, то і алкоголіком став. А під час повені що було: солдати стримують воду, рятують людей, домашній скарб, а місцеві хлопи в цей час горілку цмушать. Ха! А міліція, замість людям помагати, змушена пияків лапати і від води відтягувати, щоб не потопилися. Ми, звірі, на це все дивилися, то два зайці зосміху так і померли. Ось так-то в горах, не тільки браконьєрка і не тільки ліс крадуть. А що ваші правоохоронці? Може якийсь молоденький нишпорка і наважиться сфотографувати ті котеджі, але потім буде ходити зі спухлими руками, як той китайський космонавт: трас по руках – туди не лізь! Трас – того не чіпай! Ось тому-то я і зі шмайсером, про всяк випадок, але скоро нас буде багато. Бо розраховувати, що українці будуть захищати свою землю – нічого! Попри загони добре озброєних, розумних звірів-патріотів ми маємо чугайстрів, лісовиків, мавок, русалок та всіх інших, що живуть у лісах та у що ви не вірите. Недавно чугайстри кілька прадавніх галиць оживили. Галиці – це такі величезні дракони, по вашому. Напалмом плюються. Наша штурмова авіація. І при чому тут ворона на галицьких гербах? Галицю з галкою сплутали. От дурні! Ці галиці розказують цікавезні речі, такі собі літаючі історичні енциклопедії – живуть же по тисячу років. Що найголовніше – не вміють брехати. Ось так воно. Це буде УПА-2! УПА-2 фінансована з таємних опришківських скарбівень. Технології – найсучасніші: юрчик замість радара і запросто пустить блуда будь-кому московському пілоту, котрий схоче бомбардувати наші гори. Це для юрасика розвага. Але всьому свій час.

читати