Електронна бібліотека/Публіцистика
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
а може ти щітаєш, що у мене, в моїй хаті шафа неправильно стоїть? Твій дєдушка-аслабанітєль щітал, що у кого в хаті образи на стінах – того «к стєнкє»! А коли у нього був добрий настрій, то великодушно – до Сибіру.
Що Ви зробите, коли приблудний, безпородний собака на цвинтарі обгавкує могили Ваших рідних, Ваших героїв, Ваших найращих? У нас цвинтарним псам навіть зауваження не роблять. Їх за це годують від пуза!
Ющенко леге-е-енько натякнув, щоб недайбо не образити, що свобода слова має бути відповідальною, а журналістика – патріотичною. Йому ці пацанчики і дзєфчьонкі розсміялися в лице.
Свобода Слова (дарована Ющенком) журналістам захляпала очі. Ті цинічно-прагматичні оченята зараз нічого не бачать окрім баксової тіні свого «Я». О-о-о, який це оргазм, самого Президента злапати за штанку. Кусь-кусь-кусь! Люди! Це я Його вкусив! Я-а-а-а! Я чемпіон !
Потримайте пса на ланці з місяць, а потім спустіть. Він захлеснеться свободою і годину буде гонити по подвір’ю туди-сюди. У слабших серце не витримує свободи – розривається. Але пес – не жлоб. Він скотинка розумна, до вечора заспокоїться.
І не дивуйтеся, коли прочитаєте у великій київській газеті, що у Ющенка виросли роги і хвіст.
Чи були у нас такі керівники держави, щоб у них діти називалися Тарасик, Христинка? Це ж не Машенька і Мішенька. Ось це нервує найбільше!
А тепер спустимо, пане Президенте, медіа-хортів на Вашу меншеньку, таки упіймаємо її, коли вона намочить штанята – от класний матеріал буде ( і премія від Хазяїна в 666 баксів в синьому конверті). Та і взагалі, Президенте, дружина у Вас ніяка і не жінка, а шпигунський біоробот з ЦРУ.
А ще якась повальна ненависть до бджіл (ані же кусаюцца). Українська журналістика вважає, що коли Президент України напивався до стану мерця, то тут нічого дивного немає - «пріятнає састаяніє», а от коли Президент України любить бджіл ... Шота ано падазрітєльнає! (Більшість журналістів виросли на балконі і з дитинства знали, що мед виробляють на кондитерській фабриці, а манку сіють.) А єщьо любіт Тріпольє нацыстскає, там всє іхніє бєндєрафскіє кастрюлі свастікамі разрісованныє ... Якби Хазяїн дав свом шакалам команду зробити вар’ята з Ісуса Христа, то Ви думаєте, що хоч один сказав би «ні»? А какая разніца, кого мочити!? Гроші ж платять!
Нагадайте, що ці хруні виписують про Шевченка.
А історія з авто сина Президента. І що зараз? А вереску було! Багато обурених журналюг наввипередки підписувалися (кусь-кусь-кусь) під Зверненням журналістів проти Президента. І деякі станіславські теж. Їм не сподобалося «кіллер» і «морда» (а наш Президент, таки, ліберал). Аж тут виходить мале-е-есенька заміточка про автомобілі сина Януковича: Hummer H2, JEEP Wrangler, AUDI A8, JEEP Cherokee і т.д.
Коротше, рвонули деякі станіславські пацани і дєфчьонкі відкликати свої підписи, але філософія життя: «Нема заднього ходу із заднього проходу». Вони думають, що все забулося. Ха-ха! Треба було хоч у Франківську глянути, на яких авто їздять деякі діти. А під зверненням щодо Калашнікова так активно не підписувались. І чого би то? «Не кусай руку, в котрій пачка баксів?»
Ліричний відступ:
Село... Ранок... Горобчики з півниками... Їде сонний Камаз. З засади виривається команда безпородних дворняг і ну, доганати Камазисько ! Догнали, творчо і з кайфом обгавкали. Під колеса ніхто не попав - шофер добрий, дурних тваринок любить. Загальмує. І песики це дуже добре знають.
Це спорт такий. Собачий. Особливо улюблений у жовтих щенят безіменних-безпородних... Хоча для декого - хоббі па жызні. А ще комусь - доля, бо більше ні хріна не вміє робити, окрім гавчати...
Здавалобися, що западенські ЗМІ повинні протистояти цій навалі, а воно... Перелякано толерують і та збочена толерантність передається читачам як грип. Западенських журналістів можна поділити на кілька категорій:
1. Патріоти, та ще й розумні – їх як кіт наплакав. Вони постійні клієнти у майстернях по ремонту взуття.
2. Вороги – дуже смішні, тупі, набундючені і нервово реагують на свою тінь. В рідне село приїжджають тільки після опівночі. І всерівно якась зволоч авто лайном облиє, навіть якщо авто сховати в стодолі у сусіда.
3. Перекотиполе – у цих флюгерних легінів з грошима найкраще. Модна у Станіславі пісня: «Ой хто, хто на донецькі бабки...» (співається на мелодію «Ой хто, хто Миколая любить»)
4. Боягузи: «Йой, я не можу, я сі бою, у мене ж діти ...» А у когось песєта?
5. Нейтральні (поцимбалісти) – основна журмаса. Ці пластилінові сіячі сну, нейтрально-толерантні слимачки – найнебезпечніші. Їм увесь світ по барабану.
Як можна у своїй статті критикувати запроданство, а на фуршеті банячити на брудершафт з колегою-запроданцем? Ох вже ці фуршети після брифінгів. Про них вже легенди ходять. Не буде гарного фуршету – не буде гарної відозви в газеті. А деяких хрунів після фуршету треба ще й винести і по домах розвезти, під двері покласти, щоб у фосі не ночували. Це правда, хлопці, правда!
Червоний ліхтар можна спокійно
Останні події
- 27.12.2024|15:35Український фільм «Редакція» вийшов онлайн на Netflix
- 27.12.2024|15:32«Крабат»: похмуре історичне фентезі чи історія нашого покоління?
- 27.12.2024|15:25Найкращі українські книжки 2024 року за версією ПЕН
- 23.12.2024|20:38Вийшов друком другий том духовних записок Ігоря Павлюка
- 23.12.2024|18:24У ВСЛ виходить новий роман Євгенії Кузнєцової «Вівці цілі»
- 19.12.2024|11:01Топ БараБуки: довгий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
- 19.12.2024|07:49Топ продажів видавництва VIVAT у 2024 році
- 18.12.2024|13:16Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії випустив онлайн-курс для підлітків «Не можеш сказати – пиши!»
- 17.12.2024|19:44Мирослав Лаюк став лауреатом премії імені Шевельова 2024 року
- 17.12.2024|19:09Вийшов трейлер української стрічки «Фрагменти льоду»