Завантажити

«помічне»: допінги, бойові наркотики, ковальська вода, в якій гартували залізо і т.д. Ну, як у порядних бойовиків усіх часів. В старі часи багато карпатського люду служило в римському війську (легіонер-легінь), звідси і професійне відношення до бойової школи у опришків.
Є легенда про те, як опришки насипали лихварю у чоботи горячого вугілля і заставили його танцювати. Не так все було. Спробуйте насипати в чоботи каміння і їх взути. Не вийде, чобіт на ногу не налізе. Співставляючи легенди і спогади, дослідники змалювали іншу картину: опришки на жаринах від згасаючої ватри босі танцювали аркан і запросили до себе в коло босого корчмаря. Він попікся, а вони ні – мольфарили, хлопці, мольфарили! А воно й не дивина, бо у багатьох народів є цей феномен, ходити по розпеченому вуглю.
Коли Височан в Отинії збирав військо, там відбулося багато дружніх герців між опришками і козаками. Всі до одного герці виграли опришки. Можна зробити висновки, щодо військових шкіл і якості вишколів. У козаків взагалі не було навчання бою зі скрученими ззаду руками, науки звільнятися від пут та багато іншого. Якщо по сучасному, то козаки – це військо, опришки – спецназ. Врахуйте, що ще Хведір Вовк констатував той факт, що серед українців найвищий зріст мають гуцули. А ще згадайте 1919 рік: 1-й Український Гуцульський полк морської піхоти контр-адмірала Михайла Білинського. Адмірал набирав у свій полк тільки здорованів. Там служили виключно гуцули.
Нам оповідають про малочисельні групи опришків, а в 1621 р. опришки здобули фортецю Пнів. Під час визвольної війни 1648-1654 рр. опришки взяли штурмом королівські замки у Новотанці та Сяноці. 1744 р. захопили Богородчанську фортецю. Опришки брали участь у гайдамацьких повстаннях 18 ст. на Великій Україні – лозунг «Схід і Захід разом» аж ніяк не новий. У 1653 р. в Молдові, при війську Тимоша Хмельницького, під орудою Харачка було 2000 опришків. А нам розказують тільки про невеличкий загін Олекси Довбуша.


Емблемою, фірмовим знаком ранніх опришків був Хрест богині Дани – древній український символ, що вважався оберегом Оратанії-України. В стародавньому розумінні цей магічний знак несе жіночий аспект – стихію Води (звідки назви рік: Данастр, Данапр, Данай) і використовувався як магічний патерик у древніх жерців.




Такий свастичний хрест зберігається і в Коломийському музеї Гуцульщини. У музей цей патерик потрапив з Коломийської церкви 19 ст. Оце Вам приклад синтезу християнства і язичництва.
В старих книжках згадується, що знак Дани опришкам випікали на грудях, з лівого боку, під час ініціації. Ніхто з чужих не повинен був цей хрест бачити. Це був тогочасний знак-ідентифікатор для своїх. Присутність хреста Дани в опришківстві підказує, що, по аналогії з іншими стародавніми повстанськими рухами, початок опришківству міг дати якийсь древній клан жерців-воїнів. Вони попросту боронили свою Батьківщину, свою Святу Землю-Матінку.

Замість того, щоб піднімати в галичанських дітях опришківський і бандерівський дух, заставляти дітей займатися спортом, виховувати здорових і розумних патріотів, захисників Галичини, по школах збираються читати курс «Толерантність». Мовляв, на своїй землі, у своїй хаті треба терпимо ставитись до хамів, хуліганів, нелегалів, комуністів, тарганів, сатаністів, паразитів, педерастів, окупантів і всіх-всіх! Вчителі ж не пояснять дітям, де межа тої толерантності бо і самі цього не знають. Інструкціїї не було. «Толерантність» – це курс лекцій, як швидко і правильно стати на коліна.
Говорив з одним місцевим можновладцем про те, як підтримати секції бойового гопака, як підняти гуцульський рукопаш, стрілецький спорт, як зробити так, щоб молодь пам'ятала про честь і совість, вчилася боронити себе, свою родину, свою Галичину. Часи ж непевні – воювали усі республіки союзу і ні одна з них не була готова до випробувань, бо усі були впевнені, що «ніц не буде». Начальник з того всього упрів, заслинився, йому умкло, а потім у перелякано-пацифістичному пориві випалив: «Я проти зброї взагалі! Категорично! Я... я не люблю зброю!»
Як хлоп не любить зброю, то є велике підозріння, що він любить... іншого хлопа!
Спортивна стрільба повинна бути Галицьким національним видом спорту, це зумовлено нашою історією, а може і майбутнім. Арістотель неспроста сказав: «Про військові вправи громадян треба турбуватися не заради того, щоб когось поневолити, а заради того, щоб самим не стати рабами». Еге ж, Центральна Рада також не любила зброї і чим то все закінчилось?...

І насамкінець мушу сказати, що мені мало віриться в те, що наша «українська» русскоязычная армія буде захищати галичан у лиху годину. Ну, хіба що пару западенських підрозділів. Того й приходить думка, що споконвічні народні традиції та звич?й треба підтримувати і леліяти: «Партизанка - forever!»


Собко Тарас.
Івано-Франківськ
2008р.

P.S. А пам'ятника першоджерелу повстанських рухів в Галичині, опришкам, в нашій області немає. І чого би то? Комусь страшно? Десь на закапелках пам'ятник Довбушу є, але

читати