Завантажити

відчуття краси, а таке, за перепрошенням, мистецтво виконує своє підпільне (головне) завдання – змусити людей повірити в абсурдну дурню. Змусити вірити, що потворне – це прекрасне, що чорне – це біле, що безглузде – має якнайглибший сенс. Підміна понять є головним інструментом диявола. «Чорний квадрат», шляк би його впік, і вас заодно, педроестетів! Та де там! Естети-табачники тягнуть «митців» за авангардні вуха, тягнуть у нашу свідомість і щедрі спонсори-ідеологи грошенят на це не шкодують. Поясніть мені, чому на дегенеративні форми мистецтва гроші завжди є?!

«Ви нічого не розумієте! Та це ж центрова струя! Ви просто не доросли до цих геніальних (генітальних) творів і думок. Вони поза Вашим відчуттям, смаком, сприйняттям і розумінням. Слухайте і вчіться у наших(!) фахівців, вони вам, селюкам, все роз'яснять і Ви, можливо, зрозумієте і оціните оту височінь!»
Дякую за «височінь», залиште її собі. А ось Грицю – шкода. Шкода дівчатко, котре естети-табачники ведуть. Ведуть за собою. До пекла ведуть. А Гриця не бачить куди ведуть, бо фейєрверки засліпили. Засліпипли настільки, що дівчина вже не відчуває, що своєю „творчістю» ображає і богів, і людей.

Знаєте, цей пендзлярський маразм нагадує мені, як молоденькі українські(!) дівчатка-письменниці пишуть книжки «про пісю». Ну такий вже великий і кольоровий наш світ, а їхня, демократично-ліберальна дівчача думка чомусь концентровано фокусується на зоні межи ніг. А це що за дідькова мама!? Дівчатка, ну якщо вже так кортить дуже-дуже-дуже, ну не оголошуйте про своє сороміцьке, в котрому гормони тиснуть на мозок, через вуха з дзвоном випадають в шкарпетки, і затьмарюють усе-усе-усе. Навіть остатний алкоголік не кричить посеред майдану: «Люди, я – алкоголік! Люди, дайте сто грам!» Навіть най-най-найостатніший алкоголік усвідомлює, що сором – це імунна система, котра не дає людині перетворитися в тварину! Ех, яка вона живуча, ота розпусна школа більшовички Колонтай – «Геть сором!»
Але повернімося від збоченської літератури до основи збоченського живопису.
Історик мистецтва Хосе Мілікуа пише, що в часи громадянської війни в Іспанії модерний живопис використовувався як знаряддя тортур.
В кількох камерах в'язниць Барселони на вулицях Вальмайор і Сарагосса стеля та стіни були розмальовані картинами Кандінского, Малєвіча, Клеє та інших художників-збоченців. Через кілька днів перебування в цих камерах в'язні ставали безвольними, а багато хто просто божеволів, чи хотів покінчити життя самогубством.
Цей садистський винахід належав художнику Давиду Лауренсіку. За це в 1939 році його засудили до смерті. Повісили митця. Ця вся історія була описана в книзі Р.Чакона «Лауренсік перед судом». Як тільки книжка з'явилась на прилавках, то хтось швиденько скупив її за лічені години і вона пройшла непоміченою. І чого би то?
І ще дещо про модерн: споконвік відомо, що психічно хворі пробують себе саме в абстрактному живопису. Бієнале в дурці аж нічим не відрізняється від бієнале в салоні.
То до чого я це все веду? Будь-яка більш-менш чутлива людина відчуває на модерних виставках якийсь дискомфорт, а посереднього класу екстрасенс скаже вам, що від більшості таких, за перепрошенням, картин – «смалить чорним». Тобто ці «картінкі» генерують якусь недобру енергію.
Отож: як дуже Вам кортить, то ідіть на ту бієналю, але дітей з собою не беріть.Так, про всяк випадок...
А кафешці «Химера» здалобися на пів-ставки взяти священника, щоби після кожної мистецької дефіляди профілактично кропив приміщення Святою Водою.Так, про всяк випадок... Бо потім екзорцист буде коштувати набагато дорожче.
2007 р.

P.S. Вже після написання статті бачив по телевізору, як один пінчуковий митець сказав відкритим текстом, що «авангардне мистецтво виховує в людях терпимість».
-------------------------------------------



Лихварі



«… і позичайте, не чекаючи
назад нічого…» (Лука 6:35)

В Україні банки – як гриби після дощу. Навіть в нашому місті не дорахуєшся. Величезні, блискучі, шикарні… Правда, архітектура важкувата, фортечна. І живеться їм - нівроку. А гроші звідки? Я так розумію, що гроші є еквівалентом праці, показником виконаної роботи . Скільки працював, скільки випустив продукту – стільки й маєш. А банк нічого не створює, у нього свій, древній промисел – лихварство. Гроші з повітря. А нам що до того? Наша хата, традиційно, скраю і нас це особисто не стосується. Якщо хтось бере позику, то хай собі і платить відсотки. Це його проблеми! Якби воно так. Справа в тім, що в ціні товарів, котрі ми купуємо, закладені відсотки для повернення кредиту, узятого для їх виробництва кимсь іншим. Тобто,

читати