Поки ти сидиш вдома, Та думаєш о пацифістських памфлетах, За тебе вже все вирішили інші. Нав´язали увесь хлам в яскравих пакетах. Вони дивляться за тобою з високої вежі. Телебачення та реклама, Газети, журнали. Ти купуєш те, що вони рекламують. Спиш та вдягаєшся по фен...

Геть за морем українським, Понад склом Босфорських вод Дивні вежі і палати Розкидає Царгород.   Наче вир, кипить, торгує Крамом, зброєю, вином. Вдень він вуликом здається, А вночі — чудесним сном.   І з усіх країн до його Ллється хвилями народ. Наші теж...

Вже сумно вечір колір свій міняв з багряного на сизо-фіалковий. Я синій сніг од хати відкидав і зупинився... Синій, оркестровий долинув плач до мене. Плакав він, аж захлинався на сухім морозі: то припадав зеленим до ялин, що зверху червоніли при дорозі, то глухо десь одлунював в саду. І від...

Пам´яті Олексія Антоновича Вовнянка Як несли його тихо в нове житло По бруку, по бруку, по бруку,— Був місяць май. Сонце пекло. ...Мерзли руки. Сизий пил опадав на хрести перехресть. Зітхали старі: відмучивсь. Шепотіли тополі. Фальшивив оркестр: Грали учні. А коли проминали школу і...

У темній гущині її я наздогнав. Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась — і дивне диво сталось: Уста, що і мене, і весь мій рід кляли, Мов квітка багряна, до мене простягали Свій келих, сповнений солодкої знемоги. Натомлені з біги стрункі...

Над Дніпром широким, вільним, Де луги й степи цвіли, Наші прадіди — поляни Оселились і жили.   Хлібороб робив у полі, Пас пастух корів, овець, З луком, з стрілами гнучкими По лісах ходив ловець.   Пишно квітла Україна, Повна всякого добра. Як в раю, жили...

вітер, що передує дощу; в очікуванні на нього збігаються і збігаються на сю Галявину Метеликів, ворушаться й іменують себе Ловцями Вітру; смішно; чи ж ловитиму щось, крім шлейфу волосся? назву себе Приймач Вітру; Він Починається — підставляю обличчя — приймаю...

Почув я півня в нас на Бессарабці До сірого розвиднення уранці, Коли Печерськ ще вікна не розплющив, Коли тролейбус перший не приплющив Казбеки сніжні до рівнин асфальту. А півень з баритона аж до альта Переливав свій голос артистично, Так виразно і так нестерпно-клично, Що я прокинувся під...