Електронна бібліотека/Проза

СкорописСергій Жадан
Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
Лиця (новела)Віктор Палинський
Золота нива (новела)Віктор Палинський
Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
Завантажити

пересохлими, потрісканими губами. Потім узяв бритву, потримав секунду, заніс вістря над щокок Стрільці внесли цебер з водою. Ардатій поманив мене з двері.
— Нема підходящої одежі,— сказав він.— Але тут Павлюк дещо з себе полишив. Хочеш — принеси.
Крутій уже поголився. Верхня губа по-старечому зібгана, нижня одвисла, підстроюючи засмученим очам огидну гримасу. Масивний, схожий на шматок кишки ніс то роздувався, то тулився до обличчя.
— Тепер ти більш-менш нагадуєш Крутія,— сказав я. Іван майже не їв. Відпив кілька ковтків липового чаю, поклавши до рота грудочку хлібної м'якушки, довго пережовував її, нарешті подякував, чужакувато відсторонився. По шибах бурхавицею вдарив дощ. На толоці заіржали коні.
— Відпочинете, пане Крутій,— сказав Ардатій,— тоді я попрошу вас перекувати в сотні коней.
Іван глипнув на Крижа з якоюсь безтямною, острашною надією.
 
Черевний тиф звалив одного за одним Лисюка, Хруща, Івана Тимоша. Ілля Гордій посвистує, добиваючи дах, ми з Мариною викладаємо мачульцями стелю.
— Агов, Прокопе! — кричить Ілля.
— Чого?
— Звели жінці не вертітись піді мною. Весь час кручу головою, так і звалитись не тяжко.
— А ти на Марину не задивляйся.
— Бо що?
— Що? Ніяка партія тебе не перекувала, а я це зроблю в одну мить.
— Ким же я тоді стану? — сміється Ілля.
— Півнем.
— А диви!
— Будеш кукурікати перед сходками всім партіям.
— Е, пощади, брате. Пощади, відрікаюсь від політики. Ці дурні почали вибивати один одному вікна. Щось вони не довіряють Крижеві і перестали стріляти. Зате щоночі вікна дзеленькотять. Вчора Іванчукові вибили. Катерина десь живцем доїдав Гривастюка. «Який ти верховод! — пищить по-бабськи Ілля.— Який? Га? Нема ладу в селі! Нема в Колобродах ві-і-ійта!..»
— Невже вона з Іванчуком?..
— Аякже. Гафія —- викапаний Іванчук.
— Викапаний.
— Вилитий,—сміється Ілля.
Я іду з відрами до Дністра. Жовтаво-зелені дощові води швидко минають. Отак і життя: нап'ється зла — і тече каламутною повінню. Коли я йду назад, мене перестріває Василько з конвертом. Я із здивуванням дивлюся на дату. За штемпелем виходило, що лист прийшов у листопаді минулого року.
— Хто приніс?
— Стінковий,— каже Василько,— Гривастюк просив його, щоб тобі передати.
Лист був заадресований на Гривастюка, конверт розпечатаний. Йосип писав коротко, великим, розмашистим почерком. Дорікав Гривастюкові, чому він не повідомить, що сталося з Повсюдами.
Порвавши листа, я біжу до Левадихи і напихаю конверт гербовими аркушами.
— Що сталось, Прокопе? — задихано питає Марина.
— Нічого,—.сміюсь я.— Ми з Гривастюком влаштували переписку. Сьогодні з нашого кута ніхто не їде до Залісся?
— Молотковський, але він уже, здається, поїхав.
— Мариночко,— прошу я,— побіжи довідайся, може, він ще дома. Але ні. Почекай, я заклею.— Розвівши клейстер, я густо намазав дашок конверта.— Біжи, Маринко. Нехай вкине до поштової скриньки.
— Але що це? — стоїть вона мов укопана.
— Швиденько, Маринко. Потім розкажу...
О, бестія! Що ж він собі подумав, отримавши два майже однакові листи від Йосипа, причому написані різними почерками? Збагнув. Йосипів притримав, тепер торжествує: «На! Брат справді перепитував про тебе. А ти? Ти його не бачив і не хотів бачити, не писав і не хотів знатися, хоч скористався його іменем і становищем».
— Я його ще застала.— Марина повернулась захекана.— Що воно за лист?
— Колись, Маринко.— Я ліг на ослін і заплющив очі.— Колись, їдучи сюди... Словом, я знав, що брат Йосип заправляє якимись справами в державному секретаріаті. Я хотів було до нього піти, але... Словом, передумав. Половину хлопців, з якими я переїхав кордон, забрали на східний фронт. Решта розбіглась. До Львова я сяк-так добрався. А що далі? До Йосипа я не хотів іти. А знав, що будуть питати. Ну, я від йосипового імені написав Гривастюкові, мовляв, чи проживає в селі такий-то. Поставив: «Ради секретаря». Словом, до мене після цього не сміли чіпляти Та я не сподівався, що Йосип теж напише і теж Гривастюкові. І от Гривастюк одержав водночас два майже однакові листи. Йосипів заховав собі, а мій — мені прислав. А тепер ось і Йосипів підкинув. Сучий син. Він уже тоді доглупався, але мовчав. І от раптом присилає... Це виклик.
— Прокопику, я чогось боюсь.
— Нічого він мені не зробить, Маринко.
— Не кажи. Потерпаю.
— Що ти, Маринко? Велике цабе — Гривастюк.
— Боюсь.
— Але ж не хочу я з Йосипом нічого мати,— гримнув я роздратовано.
Вона мовчки закивала головою і сіла на стільчику біля мене.
— Казав Молотковський, що Криж зліг на тиф.
— Як?— Я полапав кишені, але кисет з тютюном залишився коло нової хати.
— Вже без пам'яті. Стрільці порозбігалися хто куди.
— Самого покинули?
— Прокопе, Прокопику!.. Не смійі — Марина заломила руки.
— Я не буду заходити до замка.
— Прокопе, не роби цього,— застогнала Марина.— Прокопе!
Її

Останні події

27.08.2025|18:44
Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
25.08.2025|17:49
У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
25.08.2025|17:39
Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
23.08.2025|18:25
В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
20.08.2025|19:33
«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
19.08.2025|13:29
Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
18.08.2025|19:27
Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
18.08.2025|19:05
У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
18.08.2025|18:56
Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»
18.08.2025|18:51
На Закарпатті відбудеться «Чендей-фест 2025»


Партнери