Завантажити

вустах
допоки не вислизнула,
поки хоронить в собі пагінці
моя виноградна кісточка
мій вертоград

****

Все – сказали для нас – ще назв
не було: дієслівні грані,
свічі й тіні залижуть рани,
де небесний пройшов спецназ –

все – трояндам в саду зими
кігті зрізано аж під корінь,
щоб навчити нас гри в мажорі,
щоби нічим ловити сни...

тільки б ніч оцю перебуть
вдвох – цю пітьму й одне зітхання,
тільки б горлиць нехресна путь
ранок вишила по Йордані.

****

а що то є? —
ні тобі ні мені
ані в жмені «так» ні в небі «ні»
фіранка з фланелі на тлі зіниці
сходи що вийшли з оселі
й досі не можуть спинитися
Ледине пір'я що пальці обпалює пухом
молекулярна сітка куди вписано всі наші рухи
хочеш тікай хочеш кричи —
не витечеш не викричиш —
від акваріуму викинуто ключі
всім криницям ключиці викручено
то виходить
ми справді на дні? —
в охопленій білістю купині
одні
під безкровним крилом
макоцвітно-пухнастої птиці
якої насправді нема —тільки сниться
дитині
що раптом прокинеться у мені...
так що то було?

— сніг.

ОСТАННІЙ СВІТ. БАХМАЧ

Крістофові Рансмайру

цей дощ просмерділий трояндовим маслом
закляклі тополі в скляних вазонах
вагони... вагони... «ТРАМБУЙТЕСЯЗЛАЗЬТЕ!»
асфальтова мантра ґаздинь перону

коктейль із шкарпеток та деодорантів —
міцний депілятор для зайвих звивин
зальопані привиди екс-окупантів
шикують вокзали псевдо ампірні

а далі — гудок паротягу — з безодні
на милицях істин — до раю кав'ярень
ні
краще ходім у вигнання Назоне
від п'єти «ТРАМБУЙТЕСЯЗЛАЗЬТЕ!» подалі.

читати