Завантажити

по зорях —
у Космос
а тобі ладо
ладо русальна осінь!
(обручки з соломи
вінці з колосся)
хоч стерня колеться
аж неможеться—
бігти хочеться
аж лоскочеться
ой ладо
ладо на перший сніп
на батька й матір у тому вікні
де світлі руки ліплять голубок
із тіней на стінах

Ладо!

****

поміж місяцем та землею
біла дорога лежить
наче сорочина випрана
курличуть у вирій збираючись
мертві
курли
курли
просилиБатькопросилиМати
Васдорогознамизабрати
ЛЕЛЕ!
а їй рукавцята позав'язувано
за спиною

отак і лежить...

жовтень

****

піднебенням відчути жовтіння південних вітрів
на зворотньому боці води листя ледве гірчить
надкуси цей сезон як старіння найлегшого з вин –
як над-пильність плодів що зернятками бачать блакить…

перекинутись вовком – чи серцем – і мчать навмання –
не добігти і впасти і перетривати цю смерть
це повітря тремке й золоте випрядання чекань –
це терпіння терпінь що нарешті тебе проросте…

всепроникнення звільнення все-розсипання ущент
всепрощенна покірливість дотик метелика й спів –
це любов моя осене – зіткнення стиглих планет
розуміння й всеспалення – і покидання садів…

****

Так прозоро, дитинно й лячно
Прокидатись, а тут – зима,
Люба дівчинко, от не плач–но –
Ти ж сильніша, і ти – сама…

Глянь – на дахові скатертина,
Мружить холод очей олень
В тебе теж така сама – дивно,
Тільки літо на ній – і день,

Ти сильніша – в твоїй правиці
Дев’ять брам з дев’яти небес
...янгол шовку тобі в зіницях
Найчистіший гаптує хрест…


****

сніг. знову мене немає на світі
ти вітер тиша і більше нічого
з тобою навіть менти ясновидці
а жебраки як один королі
у горностаях твоїх
сніг
здохлі коти веселі діти
останні пляшки листя розбите
метушливі ноги і небо байдуже до всього
сумнівні подаруночки на Різдво
чи не так?
звичайно ні.
ти народжений від початку світла —
лампочки вуличного ліхтаря
ти що пізнав таїну тиші
і понад усе це нічого не можеш сказати
спадаєш спадаєш у покірливість —
це вища ознака сили…

можна я сяду під оцим ліхтарем
хочу вчитися в тебе сніже
мистецтва спадання
янголе вигнаний з божих доріг
знову шукаю притулок у пазурах твоїх
сніг.
поглянь –
47 святих самураїв
стережуть піднебесне село
на плоту що підбитий лускою
та не змахну їм як завше рукою
спадаю легенями тиші
у сніг проникаю
зі снігом себе
о
т
о
т
о
ж
н
ю
ю
лайлива перекупка ходить небом
лускає зорі лушпайки випльовує –
спадають слабким мерехтінням
у пелюстки розгорнутих долонь
і обпікають мене до самих пращурів.


****

переходить зі сну, наче то був не сон, а зима,
тінь забитого птаха – мов звістка, злетіла запізно,
переділить в любові, і вимісить, й знову розрізнить
янгол західних вікон – жорстокий, як віддаль сама,

щоб за тисячу років з тих пір не стоптали чобіт –
стільки випало зір – аж затісно воді по криницях,
тільки пізно бажати, і пізно – кричати тобі,
виринаючи з тіні на ловах забитої птиці.

****

У сутінках затишок світу виднішає по закутках -
ніби пан Бог відкриває потиху бляшанку світу...
тьмяно й ласкаво
в крові проступає
відточується
пророста
лезо яке відділяє
мою здичавілість од теплого божості квіту...

…потусторонність
спадає, але не летить чи тече
в ніжні отари збиваються ягнички тиші
Боже-мій-боже-мій-боже – мій перший сніже
тонко ллянна сорочка обліпить плече

...в ніжному граді і нрави инакші й права
в ніжному городі мертвих своя, хрестоносна житність
ця невпокорена жадібність світла, ця заколислива молодість
ця
невситима краса...
Як же я заздрю тобі мій коханий, як же
я хочу спинитись
в течії часу
здійняти рясний водограй –
знаєш –
так діти збивали ногами
струмки
до відьомських джерел
до похилих млинарських хаток...
Ну от, дожилися – прийди мене й забирай
Я вже шовкова
Я майже
не буду
пручатись...

****

Тінь переважує тіло
крадеться назирці. Дихає сторожко й легко –
ні пара з вуст,
ні вода
Іди і шукай його в ніжному городі, десь він тут був,
десь розкидав камінці
десь вертав назад. Десь я ловила цей погляд,
ці ямочки на щоці
десь ішла проти вітру.
Ти перейми його тіне
допоки я молода
стискаю у кулаці
від хмар від дерев від дахів
всі прокляття імен оцих –
всі чотири сторони світу на змилених огирях...
Переміняй хазяїна, тіне
допоки
плетуть ці сніги
гінке замовляння розлуки
рубцем замість усмішки
цепом-обручкою на руці
чужим поцілунком
на сполотнілих

читати