Електронна бібліотека/Поезія

СкорописСергій Жадан
Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
Лиця (новела)Віктор Палинський
Золота нива (новела)Віктор Палинський
Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
Завантажити
1 2 3 4 5 6 »

передньої стінки,
колись обкладені кахлями.
Коли люди були рибами, казав тобі брат,
Вони запливали сюди і никались тихо-тихо,
І велетенські плавучі уроди тицялись у кахлі
Велетенськими писками, гучно й сердито ревіли,
але не могли їх дістати.
Брат знав багато.
Він казав –
з тих плавучих уродів
За мільйони років потому
Стались корови. Вони й досі ревуть.

У тітки – корови, і до Прилук якось не тягне.

2.

Ти років за два підеш до школи і знаєш,
що це – звичайні автозупинки,
порожні автозупинки серед порожніх полів,
біля яких жодного разу ніхто не ставав.
Ніхто не чекав ні на кого.
Та й кого можна чекати –
коли кругом поле.
Поле, паркани, -
і Пам’ятники Мертвим Білочкам.
Це наймоторошніше,
що ти бачиш на шляху до тітки в Прилуки.
Маленькі надгробки,
З причепленими паперовими квітками,
Віночками, так само, маленькими,
вигорілими й злинялими,
із невеличкими зірочками або хрестиками нагорі,
з мініатюрними портретиками
які навіть на швидкості твого автобуса-стрибунця
розрізнити геть неможливо –
та й кому може спасти на думку
заглядати в обличчя Мертвим Білочкам?!
Вони зринають обабіч дороги зненацька,
із кожною поїздкою їх стає дедалі
більше,
більше і
більше!…

Йоли! – кажеш ти –
Це найгірша лайка твого дитинства –
Йоли!
Білочки – схоже, найсмертніші на землі створіння,
Вони розмножуються смертю,
вони її розгризають, наче горіх,
вони пригощають смертю своїх нових сусідів –
ну, тих, з відносно новими віночками
й пам’ятниками обабіч старої дороги.
Мостять підземні кубла,
Вкладають своїх діток
з кістяними тонким хвостами
Розказують їм
Земляні казочки…
Йоли!

їх треба занести куди-небудь,
усіх, що лишилися, білочок –
і більше не випускати.
Хоча звідки у полі білочки?
І чому вони мруть так часто?

Ти не питала про це у брата –
Здогадуючись з висоти своїх чотирьох
з половиною років,
що і його теорія про те,
що з тиранозаврів сталися гуси,
Не зовсім правдива.

У тітки були гуси, і ти не любила Прилук.

3.

Але тамтешній цвинтар,
З надгробками нормального розміру і
кучерявим блискучим барвінком,
де лежали нормальні звичайні люди –
бабуся Ганя, її родичі і сусіди,
стояв запахущий любисток, і синій люпин,
червоніли суниці, ходили мурашки,
літали бджоли,
інколи паслися коні.
Тут годували цукерками, печивом
і ковбасою.
І сонце, коли довго дивитись на нього крізь
гострі ясно-зелені стебла,
стікало ласкавим і теплим через закриті повіки,
сонце пахло травою.
Тут класно було гратися в жмурки з сестрою Ганею,
її малими сусідами,
Бабуся Ганя добра, але старенька,
вона лежить унизу, а просто Ганя – оно вона,
топче іриски серед зелених горбочків.
І ніякої смерті нема –
Бо ж тут так зелено й весело.

І тільки Пам’ятники Мертвим Білочкам -
у порожніх полях
на порожніх авто зупинках,
Мертвим Білочкам,
Яких стає все більше…

Ма, а давай іще трішки погостюєм
у тітки в Прилуках?


Русалії (денниця)

Ти мариш не шовком струминним, а теплим пахучим сіном,
Повіки стуливши плавно, мов створки глибинних скойок,
Та риба минулого - снула, і слабо штиняє тліном,
Замулені рани не ниють, далекі мов зорі – зойки…

Вона ж - ластовинна спочатку, а далі темна і тьмава
Ось, знаю, проїде потяг – й вона за хвостом зімкнеться.
Опустиш туди яку-небудь руку, для прикладу праву.
А витягнеш – шуйцю, оту, що поближче до серця.

Бо це лиш - вода, рівнобіжно-примхлива у трьох своїх станах,
Та радше не льоду-пари, а мабуть, Отця і Сина -
І б’ють поїзди затонулі в серце твоє хвостами
Лоскоче повітря зябра, луска огорта коліна.



Русалії (нічне)

Сутінкові часи минають і все – привіт
Віття повітря обтяжене тарою слів
Тепла вода не гнеться – хіба що вишити пліт
Не заважай тому хто програє у крем’яхи світ
Не переходь цей брід
Не переймай цих дів

- виплинь-виплинь сердушко
із води
до іншого бережка
доведи

Як не засліпнуть небкові? – з тіста-бо із пісків
З парафіяльних вогників з волглої лободи
Із пелюсток під ребрами втрачених берегів
Той хто його утримає – той його й відпустив
Мій паперовий вдих -
Твій прямовисний спів

- дві ріці дві зіроньки
не велять
із місяцем-звіриком
танцювать

Але відстань це коло-змій а іще – болить
І Прекрасний Георгій косу кладе на плече
Тепла вода не гнеться – не переходь цей брід…

Серце іржавий цвях місяця зуб магніт
Водорость срібна душа
Пальці мина
мина
тече…

МЕСА-БАРКАРОЛА

Паулю Целанові

ДОЩ
сорок тисяч сестер у тебе
я

1 2 3 4 5 6 »

Останні події

25.08.2025|17:49
У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
25.08.2025|17:39
Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
23.08.2025|18:25
В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
20.08.2025|19:33
«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
19.08.2025|13:29
Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
18.08.2025|19:27
Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
18.08.2025|19:05
У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
18.08.2025|18:56
Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»
18.08.2025|18:51
На Закарпатті відбудеться «Чендей-фест 2025»
17.08.2025|11:36
«Книжка року’2025». ЛІДЕРИ ЛІТА. Номінація «ВІЗИТІВКА»


Партнери