
Електронна бібліотека/Поезія
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Правда ж, не холодно? Просто вітер долиною…
Просто ноги застудли трохи, і край.
Зараз, підбадьорю тебе сигаретою.
Ось остання, і запальничка – тримай!
Гадаєш, не знайдуть? Ми добре старалися.
Он за нами ні подиху, ні сліду нема.
Ми наче вже вмерли, наче й не народжувались.
Вибач, я не сказав: ще чотири дні і – зима.
Вибач, я більше не годен був зносити
Цілоденний човгіт їхніх клятих підошв.
Це, мов сидіти за склом, ув’язненим,
Помирати від спраги і бачити дощ…
Я не знав, що бувають такі непоборні мовчання.
В мене кидали словом – я ловив його, як монету.
Я вірив, що направду кожен має здійснити подвиг
І, що кохати можна тільки дівчину, яку звуть Джульєта.
Я вірив, що ангели злітають неодмінно в суботу,
Бо в неділю тато знаходив їх прегарний гостинець.
Знаєш, якщо роззутися – бігти легко й не боляче…
Пахне завтрашнім снігом чорний витомлений гостинець…
Вибач, я не сказав: соловейки вмовкнуть.
Ми не встигнемо – ті завжди приходять перші.
Смішно: я й досі, бува, сподіваюся, що цієї суботи…
Не зважай – сподівань спорохнявіли верші…
Вибач, певно тебе покарають нещадно,
Та повір: ця завія – ще не найлютіша з завій.
Ось ангели прийдуть з кийками гумовими –
Асенізатори запліснявілих мрій…
Останні події
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus