Завантажити

Пахучим трунком пахощі пливли,

Замріяно цвіли маслини червня,

А ми перекидалися знічев’я

Словами, що ,як вишні, одцвіли.

Але на вишнях тільки пустоцвіт,

А у словах – знервованість і втома;

І ти, така буденна і знайома,

І я, такий ображений на світ.

Навіщо ми пережили сніги?

Навіщо ми пішли в зелене літо?

Нас остудили дикі первоцвіти

І жар кохання вже не до снаги.

Як пам’ять незабутньої зими,

Нам тополиний пух лягав на плечі.

Та надто пізно, надто не до речі,

Бо вже у літі розчинились ми…

1994 р.

читати