Завантажити

Ні, панове, це ми не в затоках Італії,

Тож більше світла, вогнів бенгальських!

Покладіть ваші руки дамам на талії,

А іншими – підтримуйте їхні пальці.

Ми заграємо Штрауса – "Кавалера троянди".

Штраус нині, це щось незрівнянне й нове.

Наче море й над ним – зірок міріади…

Чому ж ваші руки тремтять, панове?

Леді впала, забилася трохи? Ой лишенько! 

Нині стане, як мовлено: тих до панського

Буде взято покою, а тих залишено.

Хіба ж це не привід на келих шампанського?

Хай пінує, не візьмуть за це з вас талера.

Хто не з нами – відчує той скільки втрачено!

Ще вина, почастуйте сердегу Лайталлера[1].

Цей бо ярмарок – славень щедрот небачених!

Друга скрипка: жвавіше – за віолончеллю!

Скрізь бо очі, і вуха – тут мовби на таці я.

Пересмокчуть, либонь кісточки за вечерею…

І куди тоді в біса моя репутація?

Тридцять три – не найгірша пора для підсумку,

Та й хреста не шукать – він в руках у кожного.

А шкода – не зіграв у театрі Віденському,

Й ще чогось не зробив: так, щоб аж, не порожнього…

Той хлопчак, що півпенні просив при трапові…

Я минув – з клопотнеч гамірни́х не виринув.

Боже милий, коби назад потрапити,

Все б віддав – не кишені, а душу вивернув!

А в нового століття повадки, що в злодія.

Ця біда, відчуваю, не є остання.

Та останньою стала наша рапсодія,

Тож хай чує її стара Британія!

Будьмо сильними друзі – тісніш круг мене.

Хай панянки плачуть, а нам не гоже.

Все, із другої цифри прошу, джентльмени.

Ми зіграємо: "Ближче до Тебе, Боже..."

                                                                           30 листопада – 2 грудня 2012

читати