Електронна бібліотека/Поезія

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

Не тече вже між пальців пісок, що відлічує лічені й вічні.

Не тече вже пісок, бо огуддя черво́нить його нетривких капілярів.

Не тече,

Не рече,

Гніт мордує плече;

Думка зойкне, втече

Од розтрощених вщерть,

Тих, рожевих колись, окулярів…

 

Не тече гіркота з ката вуст, як в кота,

Що лизнув потай з глека сметани.

З глека виллято вміст,

Кат човгнув на поміст…

На верхівці верби дике сонце жило.

Помолитись якби, аж до кого – жало

Хто з грудей суховір’я дістане?

 

Не тече вже між пальців пісок, що співав, опадаючи в сутінь.

Не тече вже пісок, на верхівці верби не співає приручене сонце.

Гаряче,

Гаряче…

Кат підставить плече.

Засльозить, запече…

Хай – жало не втече

Між огуддя тонких капілярів.

Серця випито вміст,

Брязне скло на поміст

З тих, рожевих колись, окулярів…

 

Не тече вже між пальців пісок – ним дбайливо впорошено плаху.

Не тече вже пісок, мертве сонце кричить,

На верхівці вербовій прикуте:

„Не благай – не втечем!”

Чом же так – не мечем?..

Направляє мовчун лезо бритви.

Ловко скропить зело…

Перше вийміть жало! –

Не життя вже прошу – лиш молитви!

 

Останні події

11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus


Партнери