Завантажити

Чотири кроки я ступив

У темінь снів,

Чужих, брунатних, хижих...

Там лисий лис

Голодним псам псалми співав,

Та я не чув, я шепотів: „боюсь...”

У їх химерній хижі...

І був між тими синій пес,

Він біг за мною,

Мов огидний спогад

(Так, наче вкрав у когось портмоне)

Та все кусав мене...

Фригідних фраз негідний сенс

Мені доводив синій пес,

На схилі снів,

На сконі слів,

У розпалі похмурих понеділків;

Бо від вівторків до неділь

Я вже не спав: ходив,

Благав, гатив

У сиві шиби пізніх породіль,

Розпачливо питав, чи не від мене...

Вагітні юнки реготали всмак,

Недопалки гасили в „пепсі-колі”,

І смачно цвіркали крізь зуби,

(Чи крізь долі).

І все було не там,

І те було не з тим,

Не так...

Бо я нікого не любив.

Лежав і м’яв пирій

І ранив пальці,

І кляв себе: бодай ти здох!..

А ще були зухвальці,

Які казали, що людина – Бог!

2005 р.

читати