Завантажити

О.Ф. Бургардтовi

А кругом пустка, як гудина, як гич

Ви пам´ятаєте: в днi тридцяти тиранiв
Була та сама навiсна пора:
Безмовний Пнiкс, безлюдна Агора
I безголосся суду i пританiв.

I тiльки часом, мов якась мара,
Ще озивався смiх Арiстофанiв,
Сократ, як перше, виявляв профанiв,
I весело роїлась дiтвора.

Так само i тепер. Усе заснуло,
Все прилягло в чеканнi Трасiбула.
А ми? Де ж заступ нам на нашу гич,

I сапка на бур´ян, i лiк на рани?
Дитяча слiпота? Сократiв бич?
Чи невтишимий смiх Арiстофана?

читати