Завантажити

Драма у 4-х діях і 5-ти одмінах
 
ЛИЦЕДІЇ:
 
Й о с и п С т е п а н о в и ч Б и ч о к, багатий чоловік, літ 65.
М а р т и н Х а н д о л я, багатий селянин, літ 45.
С т е х а, стара баба.
О л е н а, її дочка.
А н д р і й К у г у т, чоловік Олени.
Х р и с т я, дівчина, подруга Олени.
І в а н П а в л о в и ч, заїжджий міщанин.
Ю д к о, шинкар.
З б о р щ и к.
К і н д р а т, хлопець, наймит Бичків.
1-й
2-й чоловіки.
3-й
1 а молодиці.
2-а
Д і в ч и н а, літ восьми.
Д в о є м а л и х д і т е й.
П а р у б к и, д і в ч а т а й с е л я н и.
 
Діється у Херсонщині.
 
ДІЯ ПЕРША
 
Вулиця на селі. Управоруч домок з дерев'яним дахом і танком, поліворуч шинок з табличкою: “Роспивочно і навинос”. Далі хати, токи, клуні, огороди, садки, криниці з журавлями, ледве .мріють вітряки.
 
ЯВА 1
Б и ч о к і М а р т и н стоять біля ґанку.
М а р т и н (під чаркою надто). Йосип Степанович, слухайте сюди: я ж кажу, не дає Юдко Мартинові набір, не дає. Не треба! М а р т и н питиме на готові... Ого-го, поздоров боже Йосипа Степановича, то й гроші повсякчас знайдуться, — чи так?
Б и ч о к. А хто ж, государю мій, окрім мене, усіх вас рятує і визволя з усякої оказії?
М а р т и н. Ви, спасибі вам! І багато людей повік вам будуть дякувати за вашу прихильність... Хоч деякі люди й кажуть: “Не вір, мовляв, Йосипові, бо він тебе втопе!..”
Б и ч о к (сміючись). Які ж то люди?
М а р т и н. Та хіба їх кожного згадаєш? Вже .коли я вам кажу, що говорють, так воно так і є!
Б и ч о к. Не люди то, а недолюдки! Бач, вже їм життя моє по-божому та моє чесне імення завадило гірш болячки, через те й пащекують; ото, государю мій, заздрість ними орудує і примушує їх лихословити на кожного чесного чоловіка... (Зітхає). Я ж кажу, що інший би чоловік, учувши про себе таку лиху славу, сказав би: “Не варт після цього робити добре людям, хай їм враг!..” Ось що інший сказав би. А я цього ніколи не скажу: я ніколи не зверну з того шляху, на який напу-тив мене сам господь і яким належить іти кожному християнинові й богобоязному чоловікові, я ніколи не перестану помагати кожному бідоласі, як і доперва допомагав, і кожного визволятиму з оказії й навчатиму усьому якнайкраще!.. (Підійма очі до неба).
М а р т и н (зітхає). Спасенна ви душа!
Б и ч о к. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну!..
М а р т и н. Спасенна, спасенна ви душа! Ну й голова ж у вас, недаром вже, мабуть, і старшина про вас каже: “У тій голові, — каже, — розуму, мов два клало, а третій топтав!” Слухайте сюди, що я вам скажу: нехай, що хочуть, базікають, а я плюю на те пащекування, і ніхто мені не заб'є баки!.. І ви плюйте на них!
Б и ч о к. Не плюну, государю мій! Бо я християнин і пам'ятаю, повсякчас пам'ятаю, що господь милосердний усіх нас буде судити: праведним він уготує царствіє небесне, а неправедних осудить і покарає!..
М а р т и н. Кажуть, він тебе й горілку навчив пити... Це й знов брехня! Я сам навчився... Хоч я перш і не пив, так що ж? Не пив, бо не знав, який у горілці смак, — а правда?
Б и ч о к. Правда, государю мій! Горілка — ласий напиток, а окром того, вона звеселяє дух і надає одваги чоловікові і смілості...
М а р т и н. О, ще й як надає! Та я як нап'юсь, тоді бери у мене все, бери, що хоч, усе продам без торгу... Навіть і самого себе продам! Прощайте, куме!..
Б и ч о к. Пам'ятай же, государю мій, що тепер ти винен мені вже півтораста без двох...
М а р т и н. Як півтораста? Ого-го! Е, ні, стривайте, я зараз перелічу. Після різдва я взяв у вас сорок? Так, сорок! Після літнього Миколи ще сорок? Ще сорок! Тепера знов тринадцять?.. Та й годі ж? (Бормоче). Тринадцять, сорок, та ще сорок, та ще й тринадцять...
Б и ч о к. Ну, та приклади ще процент, государю мій!
М а р т и н. Процент? Он що! Хіба як процент прикладеш, ну, то воно ніби й так виходить... Ой ні, не так! Але й процентик напух: півтораста без двох? Дерете ви, вибачайте у цім слові, як з рідного батька!
Б и ч о к. Дивно мені слухати такі речі, та ще й від кого? Здається мені, що ти й не дурень на світі, — та й усе село має тебе за чоловіка з неабияким розумом!.. Розсуди ж, будь ласка, що процент на гроші усе єдино, що приплід або ж урожай!..
М а р т и н. Та воно правда, але ж... З одного б то боку показує ніби й так, а з другого — інше обличчя!.. Бачте, у грошах не бува ні падіжу, ні неврожаю, а усе тілько приплід!. Недаром співається про грошовитого, що каже: “Не потіє, не хворіє, карбованці ліче та всім дулі тиче!..”
Б и ч о к. Дулі тиче? Так то воно збоку здається! А мало моїх грошей пропада на людях; мало я їх роздав на вічне оддання?.. Правда, що у мене таке вже чудне серце, що як тілько уздрю убогого,

читати