Завантажити

Здоровенька була, Олено Юхимівно! (Сміється). Загордувала, що вже й не вітаєшся зо мною!
О л е н а. Чому ж не привітатись? (Уклоняється). Та й чим би то я мала гордувати? Мамо, йдіть мерщій додому, бо там вже й до скрині добираються.
С т е х а. А дулі їм з маком! Осьдечки гроші. (Показує бумажні гроші). І теличка-первісточка буде у хлівці, і одежинка у скриньці! Зась їм та дуля з маком!.. Ох, дитино моя люба, дитино моя паняночко, краще б мені було бачити тебе за нелюбом у розкошах та у добрі, ніж за милим, та в нужді! Прощайте, Йосип Степанович! Пошли вам господь щастя й віку, і куди тілько думка ваша сягне, щоб усе так сталося, як забажається. (Пішла).
 
ЯВА 7
 
Б и ч о к і О л е н а.
Б и ч о к. Але ж ти ще краща стала, як дівкою була!
О л е н а. То нехай воно при мені й зостанеться.
Б и ч о к. Чого ж ти так скоса на мене поглядаєш, ніби ягнятко на вовка?.. (Усміхається). Хіба у мене такий страшний погляд?
О л е н а. Ні, погляд у вас лисичий, та вовча думка!
Б и ч о к. Ай-ай-ай! А рученята які стали чорнії
О л е н а. Он у вас і білі руки, а душа...
Б и ч о к. Живе тобою, тобою дише!..
О л е н а. Чи вам же пристало балакати про кохання? Від вас вже землею смердить!
Б и ч о к (сміється). Не сердься, моя квіточко! (Хоче її обняти). Золото — не молодиця!
О л е н а. Ну-ну, рукам волі не давайте! Ач які! Перед людьми вдаєте з себе святого та божого, а наодинці — бісові рідня?
Б и ч о к. Нащо ж господь і дає красу, як не на те, щоб на неї задивлялися?
О л е н а. Та хоч би й так, то не вам вже про кохання казати!
Б и ч о к. А я все-таки кажу, що люблю тебе, як... дочку, як...
О л е н а. Знаю я вас!
Б и ч о к (зітхнув). Ти все-таки не віриш, що я добрий чоловік!
О л е н а. Добрий! Як спите, то їсти не просите!
Б и ч о к. Ти усе шутками та жартами? І дай боже шуткувати, аби б не сумувати! (Зітхає). Боже милий! Усім людям я люб'язний, тілько тобі, моя горличко, моя квіточко... Чого ж знов шпигаєш мене гострим поглядом? Вір не вір мені, а я скажу напрямки, що один твій ласкавий погляд— і пан я над панами!
До нього тим часом підкрався М а р т и н.
 
ЯВА 8
 
Ті ж і М а р т и н.
М а р т и н. Йосип Степанович, кумцю любезний, я на вас десять разів ласкаво гляну, тілько позичте мені ще на відро горілки!..
О л е н а пішла.
Б и ч о к (із серцем). Чортяка тебе піднесла! М а р т и н. Не гнівайтесь! А гарна молодичка, га? А мати її ще краща була, на все село, та й навкруги не було кращої дівчини... Та панич звів з ума! Ех, кумцю, кумцю, бодай вас курка вбрикнула! Давай п'ять рублєй та й бери полові, хочеш?
Б и ч о к. Ох, переплатю, либонь, трохи, але нехай вже!... (Б'є по руці). Піди ж до волості та напиши розписку.
М а р т и н. Що? Куди? Д-о во-ло-сті:! Овва! Стало бить, нема вже Мартинові віри, нема? Так от же з місця не зворухнуся — не попхнуся!.. Давай, кажу, п'ять руб-лєй!.. Не даєш?.. (Кричить). Юдко, гей! бери чемерду, бери шапку, бери чоботи!.. Гед, збирайсь, голота, М а р т и н гуляє! (Сів долі й роззувається). Ого-го, у М а р т и на ще буде ла що пити, ще буде та й буде!.. Юдко, бери сорочку, бери чоботи, бери!”
Б и ч о к. Та вгамуйся, не репетуй, ходім у господу, там і гроші дам!
М а р т и н. Ні в тин ні в ворвта, судариня криворота! Гей, куме, пам'ятай приказку: “Коваль клепле, доки тепле!” Гляди, щоб і я не прохолонув!
Б и ч о к. А завтра ж на які похмелишся?
М а р т и н. Оце вже не твоє діло та й не попове, от що! Слухайте, голубе сизий, кумцю любезний, яе будьте ви свинею, коли вас величають! Чуєте, де будьте, кажу, тим, що моркву риє!.. (Співа).
Ой п'є Байда
Мед-горілочку,
Та не день, не два,
Та й не годиночку.
Давай п'ять рублєй, бо, як розсердюсь, не продам полових. Гей, Юдко! Іди сюди, бери чоботи, бери штани, бери, сорочку!”
Із шинку вибіга Ю д к о.
 
ЯВА 9
 
Ті ж і Ю д к о.
Б и ч о к (вийма гроші). Та на вже. що з тобою подієш!
М а р т и н. Отут поклади, біля мене!
Б и ч о к. Чи годиться ж хазяїнові та отак посереду вулиці валятись?
М а р т и н. Не чхай мені в ніс, нехай тобі біс! Сідай і ти рядом... Не хочеш? Ого-го, закопилив губу.
Ю д к о. Мартин Радивонович, неблагородно так!..
М а р т и н. Що? На гроші!
Ю д к о хоче взяти рукою.
Е, ні, не руками, а ротом достань з землі.
Ю д к о. Ви все з жартами, нехай будете здорові.
М а р т и н. Не хочеш? Я зараз піду у другий шинк!.. Чого доброго, а шинків у нас, слава тобі господи!..
Ю д к о нагнувся і взяв гроші ротом.
Ага, злякаюся? Стій же тая, доки я доспіваю. (Співає).
Прийшов до нього
Цар турецький:
“Що ти робиш, Байда,
Байда молодецький?”
(Ю д к о в і). Кинай, всявіро,

читати