Завантажити

в каменоломах де мерзлий дощ
всіх повпихає на лаври заслуженого
смерть
спресовує тихо фініки
гортаючи книгу живих
відбираючи
щонайкращу невісту
для читання

відклавши наполе*
все циклювання
континентальних підліг
з інкрустованим ложем та столиком
верстат її
заштопорився об кам’яний поріг
доповіді чергової
і коса затупилася
статистичним півмісяцем

і просить свою володарку
не пхати діри від носа
в то давньоіндійське
чи кримське Халеп’є
чи в середньокарпатське
Жаб’є
чиє кум-кум
добре всім знане

й походить іще з Куманії**
та куманців наповнених
кунштовними винами
сидять величні історіографи
по каменоломах
складають
кадастри каменям
та іменам
дощ їх не точить
лаври як нари

і там на них

з а б о ж ж я таке широке
а світ такий завузький
а вірш є таким задовгим

а фінік такий солодкий
на білих устах
аж день закорочує
пам’ять
на всі імена
і деякі забуваються
а поміж ними на лаврах
найкраща ота з Халеп’є
бо з Жаб’є
вона є
і крапка
і кум
-----
*наполе(арх.)-назовні, надворі
**Куманія – так в європейських хроніках у середньовіччі називали частину України.

читати