Електронна бібліотека/Поезія

Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Завантажити

В кам’яному дольмені
звіздочит
обкурює кров’ю, мов прутиками із ялівцю,
все нічне небо – від земних виразок,
що з надміру скла, аж до гутного обліку
всіх
червонолицих життів.

Де
всі індіанські
родоводи відбулися,
та зміни вивісок народів
позводили рахунки
одні з одними,
лишившись голими,
без мов.

Тепер їм мариться єдиний
їхній кольоровий бог, що їх
відв’яже від безводної ріки,
від кактуса...

Аж до великих повернень
давніх повноводних рік.

Чий статус було узаконено
на рівно два виливи
із Міссісіпі
та три вилови
рибних офшорних зон
з-під Антігуа чи Барбадосу, -
де не їхній
діснеївський світ
виходить із досу
Великого Корпоративного Сну -
прополоскати
рот ‛Лістеріном‛ чи м’ятою.

І знову
кульгавий* пес Кольорового бога
переганяє
іподроми Кон Едісону й Еско**
та Червоного Різдва –
наздогнати свої ‛кечуа‛ чи ‛навахо‛ й ‛сіву‛ –
наздогнати ріку...

Знов індіанці співають
традиційну ранкову
про Великого Духа,
пропускаючи день, зазвичай,
через кавове ситечко й люльку –
але вже не миру!

Місто тримає для них за пазухою
кам’яне серце і трохи жита –
так аби вижити...

Друже курилко, прожени свої птахи
з повітря, або
підмети-но його!
Там деякі вірші (про волю,звичайно),
припали пилюкою й тужать
за Домом старим кольоровим
і сторожем-псом
з навахо...
----
*кульгавий пес – у значенні ‛всяке порівняння шкутильгає на одну ногу‛.
**назви найголовніших американських електрокомпаній



Партнери