Завантажити

Спершу Павло тільки усміхнувся, але потім йому було непереливки: З ким цілувався? З ким обіймався? – верещала не своїм голосом Ольга, навіть не посоромившись цього разу Дани, яка дивилася на матір із переляком. Усі підозри, які громадилися, складалися, нашаровувалися, налипали одна на одну, з дикою несамовитою радістю первіснообщинними іклами вчепилися в ту конкретну ознаку – срібний пилок на лацкані піджака. А згодом до тих тіней таки притягнулася реальна особа: Ользі нашептали, що в Павла завелася молодесенька, щойно взяли її до їхнього хору, Павлиною звати.
Це було якраз сьогодні вранці. Ольга якраз спекла сирну запіканку – така апетитна вийшла, красива, аж шкода було різати рожево-коричневу лискучу шкірочку, притрушену корицею. Таки розрізала і виклала собі на тарілку шматочок: у пухкому округлому тілі протертого зарум'яненого сиру волого й темно блимало вічко родзинки, весело жовтіла цедра, тонко переплітаючись із ароматом кориці. Ольга обережно відкусила мельхіоровою ложечкою запіканки і відчула: язик уже плаває у збудженій слині. Не встигла донести до рота – як подзвонили.
Після розмови – досить короткої – Ольга раптом уголос почала кричати:
– Підстілка! Курва! Сцикуха!
Їй стало ще страшніше, бо вперше вимовляла такі слова. Раніше соромилася уголос проказати навіть безневинне „Кофе с цикорием“ або „Пиво с раками“.
Дожити б до вечора. Вона йому все скаже – мужчині свого життя.
Пізно увечері був другий дзвінок. Після якого... Дзвонив сам Козелецький. Трубка картинно випала з Ольжиної руки.

6
Вона вийшла в коридор, стала перед дзеркалом. Хапала повітря.
Не доїхали на концерт... Розбилися...
Вона, Ольга, – вдова?
Нехай самі ї х обох і ховають. Усім своїм хором.
Перед очима враз – „гармошка“ замість капота... розплющена на лобовому, у темних тріщинах, склі – його голова... важкі темні кучері, пронизливі карі очі й оспівана на бороді ямка... руль загруз у грудях... спів божественний... спів немилосердний... А як же омивати тіло... хто омиє... хто докупи збере ———
Нехай самі ховають свого соліста... І свою хористку...
Із дзеркала на Ольгу дивилася стара-стара дівчинка.
Темні тіні під ключицями, мішки під очима.
Ненавиджу————На кого мене покинув—————Так йому і треба————І цій курві——————Самі ховайте———————

читати