Завантажити

жениха, то хоч зразу це її смішило, то опісля стало їй його жаль. Вона й сама була б йому пішла на підмогу, коли би це було можливо.

— Та ми, прошу пані добродійки... — зачала Броня трохи несміливо, однако ж зараз по кількох словах набралася знову свого звичайного спокою й певності, — та ми... а властиво, пан Славко освідчився мені, і я його прийняла.

Славко перехилився через поруччя, потім випростувався, а вкінці голосно подув носом і потермосив кріслом.

"Бідолашний! Аж легше зітхнув, що вона за нього відповіла", — подумала їмость і мимохіть почула в своїм серці вдяку для Броні.

— То все дуже красно, панно Броню, але я довідалася, що ви, пані, завзята полька, боюся, щоби з цеї причини не було коли між вами яких неприємностей... Не знаю, чи то буде для Славка вигідно відцуратися своєї родини, адже пані знають, що його батько — священик...

— Але ж, пані добродійко, змилуйтеся! — перебила Броня й зложила руки, як до молитви. — Хто ж би такі речі міг навіть подумати?! Пан Славко не тільки не потребує кого-небудь відцуратися, але противно... противно... Зрештою, ми з паном Славком про це розмовляли. Я дуже радо зміню для нього обряд латинський. Ми змовилися, що аж по шлюбі, а саме через те, що в нас була така постанова, аби я вистаралася для пана Славка о посаду урядника при завдатковій касі. Це для мене легко прийде, бо я через інспектора й старосту найду послух у дирекції. А як зміню обряд, то, знаєте, пані добродійко, все воно не так. Коли ж від мене зажадає мій суджений або хоч би його родина, щоби я змінила обряд перед шлюбом, то я зроблю це, не надумуючись ані хвильки. Прошу пані, мій батько змінив грецький обряд задля моєї матері, чому ж я не мала б це зробити задля свого мужа?

Галя аж очі витріщила, таке почувши. Своїм вухам не вірила. Вона зловила тепер Броню на брехні. Або тепер брехала, або збрехала ще тоді, як розповідала Галі, що її батько був чехом і що вона властиво називається "Смаржак", а не "Смажак". Невже ж тутешні мужики мали би рацію, прозиваючи Броню "табакою" через те, що слово "смажєк" означає висушений у печі назелено тютюн?! Галя набралася до Броні такої віри, що ніколи не була би подумала, що вона та може також брехати!

— А я завзята полька? — говорила Броня далі та й усміхнулася, але усміх так само несподівано щез, як і об'явився на її обличчі. — Я завзята полька? Був такий час, що я мусила нею бути. Інакше я ніколи не була б іменована сталою вчителькою. Але тепер, прошу запитатися ласкаво Галі...

— Але ж, мамунцю, панна Броня найбільша наша пшияцюлка' (Приятелька (Пол.)), — поквапилася Галя потвердити Бронині слова.

Їмость задумалася. Вона мала більше замітів проти Броні та й то замітів досить терпких і неприємних. Отже важилася, чи виходити з ними. Всі стояли по стороні Броні, чому ж би їй виступати проти неї? Їй, що, властиво, почувала до Броні вдяку за те, що вона прихильна для Славка. Таку саму вдяку, як тоді на храму для Вишневички за те, що Вишневичка заговорила до її сина, як до скінченого інтелігентного чоловіка. Одначе... одначе... Краньцовська. Їмость нагадала собі, з яким завзятком клала їй Краньцовська на серце, щоби не занедбала справи. "Коли ви мати... коли ви любите свого сина... вона ж йому не під пару... чи вже Славко ліпшої не варт?" Ці слова Краньцовської обзивалися їмості в грудях. Невже ж вона не мала б відваги звідатися докладно про все?!

— Бачу, панно Броню, що ви за Славком дбаєте, — обходила їмость подалеки, — але повірте мені, старій жінці, що треба й за собою подбати. Мужчини всі однакі. Вони люблять жінок, поки жінки молоді, а як лиш жінка трохи поморщиться, тоді шукають собі інших. Чи не застановлялися пані над тим, що Славко не буде ліпший? Мужчини так борзо не старіються, як ми...

— Ах, пані добродійка думають про наш вік? — догадалася Броня.

— Так, панно Броню!

— В такім разі, позвольте, пані добродійко, сказати мені пару слів.

— Прошу дуже!

— Я не тільки думала над цим, але й обговорювала з паном Славком цю справу дуже докладно.

Тепер Славко витріщив очі й дивувався, що вона так гладко бреше, бо він не говорив з нею про літа ані одного слова.

— Правда, — розповідала Броня, — я молодша від пана Славка ледве кілька місяців...

Коли би жив і був тут той піп, що її хрестив, був би також витріщив очі й дивувався, що вона так гладко бреше. Бо вона не то що не була молодша від Славка кілька місяців, але була навіть старша від нього півтора року.

— Але нехай пані добродійка скажуть щиру правду, чи відповідно було би для пана Славка женитися з дитиною? Адже пані добродійка мусять так само добре знати вдачу пана Славка, як я її пізнала. Хоч пан Славко тут між нами й слухає нашу розмову, то я таки не вагаюся сказати при нім, що мужчини з ліпшим серцем я ще в своїм житті не стрічала. Не знаю, кому чи чому має завдячити пан Славко свою вдачу, чи свому походженню, чи вихованню, але те можу напевне сказати, що ліпший мужчина під сонцем не найдеться.

— Славку, поцалуй йон!' (Поцілуй її!

читати