
Електронна бібліотека/Проза
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
гостем зустрічають ґазди в цей день ватага — чарівника полонини, що заступив тепер прадавнього отамана, який водив гуцулів на сміливі вчинки, боронячи рідні гори й долини від напасників-чужинців. Різдво — свято готування в далекі мандри, зустрічі рідних і друзів. Сходяться й обіймаються побратими в ці дні, а в колядках славиться праця скотарів, хліборобів, вихваляються доброти й чесноти людей. То все дари сонця, що підіймається щодень вище над засніженими верхів'ями, предрікаючи перемогу тепла.
Ще повиті долини сніговими заметами, ще не виходить із своєї гаври 16 ведмідь-вуйко, ще не скинули з себе кучеряву паморозь смереки, а земля вже обіймається з сонячним промінням, впиваючи в себе силу родючості, щоб дарувати її всьому живому.
16 Ведмеже лігво.
Нуртують соки землі, як кров казкової царівни, коли вона пробуджується з тривалого сну.
Неквапно одягала Анна святкове різдвяне вбрання. Дивилася у вікно, де залягали, сизиною повиті, віддалини. Наче виглядала звідти свою долю, що надовго забарилася серед гірських роздоріжжів...
Надходив свят-вечір. Не можна цього дня ні з ким сваритися, злого думати, гніватися. Застилала стіл, за звичаєм, пахучою пухкою отавою; поверх неї накидала насіння й прикрила скатеркою. Під неї поклала зубочки часнику.
Звеліла Осипкові принести добрий оберемок отави й накидати під стіл.
Та найбільше розваги приніс день колядування... Радо запрошувала Анна колядників до хати. Здавалося, що з ними приходила на часинку її молодість. Приєднувала і свій ще незгаслий голос до колядників. А з нею ставала до співів і Марійка. Слухав колядки Осипко, і здавався йому світ пишним, урочистим. Ось заходить у хату ватаг колядників — “береза”. У супроводі скрипки почав, а слідом підхопили інші голоси:
Зажурила си крутая гора,
Що не зродила шовкову траву,
Але зродила зелене віно. 17
Ґречна ґаздиня віно садила,
Віно садила та й обсторожила.
А чорний ворон все злітає
Та тото вінце він ізтинає.
Ґречна ґаздиня все проганяє:
“Ой гоя, гоя, чорний вороне!
О тото віно не є для тебе,
Ой не для тебе оно саджено,
Віно саджено, та й обсторожено.
Є ж в мене у рік ой три гостеві,
Ой три гостеві, три колядники:
Один колядник — яснеє сонце,
Другий колядник — місяцю ясний,
Третій колядник — се дрібен дощик...”
17 Добро, надбане для молодої або для .гостей.
З колядкою наче увірвався до хати подув снігових полонин. Морозом запахли киптарі й сардаки колядників. Забилося непривітане долею серце Анни, смуток повив її добрі очі. А Осипкові велику радість принесла колядка.
Ой рано, рано зорі зоріли,
Але ще раніше парубочок устав,
Устав парубочок, наш Іваночок,
Устав Іваночок, коника сідлав,
Коника сідлав у сім дев'ять попруг.
А у десяту золотисту.
Ой як усідлав, сів та й поїхав.
Біжить він собі та й чистим полем,
Ой чистим полем конем вороним...
Від того коня буйний вітерець,
А в того коня срібні копита,
А в того коня шовковий хвостик,
А в того коня кильова грива.
Срібні копита камінь лупають,
Срібло-золото в світ розсипають,
Шовковий хвостик слід замітає,
Кильова грива землю покрила...
Блудило блудців сімсот молодців
Та й приблудили до брата Івана.
Брате Іване, виведи нас,
Виведи нас з сего лісу,
Та з сего лісу з медобора.
У цей час з тісного гурту колядників виходить і стає посеред хати Іван.
Анна, забачивши сина, сплеснула руками, але не мовила слова, щоб не зашкодити колядникам і звичаю.
Навколо Івана тісним колом стали його друзі.
Іваночку, Іваночку, господарочку.
Де барився, з ким журився,
З ким журився-радився?
Будь же здоровий, брате Іване...
Ще тісніше зближуються чоловіки-колядники, по-побратимському обіймаючи Івана. Жінки-колядниці обходять навколо, а з ними і Анна та Марійка.
Ґречна Марійка білизну білила,
Білизну білила, братику дарила...
Дужими голосами чоловіки перевершують жінок. Дивну, ще не знану пісню принесли вони, порушуючи звичай колядування:
А чи чули, люди добрі, таке дозволінє?
Звоювали Путилівку з початку говіння.
Звоювали Путилівку цісарські жовнішки,
Записали легіників, що вони опришки.
Звоювали Путилівку з початку говіння
Та забрали барабульки, нема й на насіння...
Розходилися колядники. Залишився один Іван, стояв наче привид. Анна зробила кілька кроків.
— Іваночку! Сину мій! Де барився? — здіймала руки.
— Я, неню, прийшов посвяткувати у своїй хаті та попрощатися перед тим, як вирушити в далеку дорогу.
— Оце такі твої заручини, Іване?
— Такі, нене...
— Моє серце чуло, тривожилось. Для тебе спекла з калиною книшечок. Сідай до столу. Осипко підбіг до брата, обійняв.
— І бартку гостру маєш, Іване, і
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року