Завантажити

пар черевиків на таких високих закаблучках...
Є в ф р о с и н а . Годі вам, мамо!
Є в д о к і я К о р н і ї в н а. Що правда, то не гріх.
Г о с т р о х в о с т и й. (тихо). Одначе з тих закаблуків та черевиків мало користі! (г о л о сно,) Придбали ви своїй дочці, мабуть, дещо й лучче од черевиків.
Є в д о к і я К о р н і ї в н а. Чого в моєї Євфросини тільки нема! Одного золота накупили...
Є в ф р о с и н а . Годі-бо, мамо! Є ж охота розказувати!
С и д і р С в и р и д о в и ч. Про мене, хоч і до зару- чин. За мною діло не стало. Тільки, мабуть, у нашої Євфросини й золотого персня нема. Вона така молоденька! Об тім ще й не думала й не гадала.
Є в д о к і я К о р н і ї в н а. Де там нема! Ще позаторік купила.
С и д і р С в и р и д о в и ч. Коли є персні, то й поміняйтесь, діти, нехай ми, старі, на старості літ натішимось вами.
Є в д о к і я К о р н і ї в н а виносить з кімнати перстень і надіває
Євфросині на палець;
Г о с т р о х в о с т и й і Є в ф р о с и н а міняються перснями.
С и д і р С в и р и д о в и ч. Коли так добре склалося діло, то й за могорич. Покликати б, стара, сестру Горпину.
Г о с т р о х в о с т и й. (як опечений). Ой, не треба! Вони з Оленкою тепер натомились: мабуть, вже сплять.
Є в ф р о с и н а . Неначе зроду не бачили тітки! Сказати правду всім у вічі, мені б не хотілось, щоб моя тітка була на моїм весіллі. Вона тут нашуробурить так, що мені буде сором перед моїми пансіонськими подругами.
Г о с т р о х в о с т и й. Який у вас великий розум. Євфросино Сидоровно! Я тільки стою та дивуюсь, витріщивши очі. Отак і мені здається, як вам. Чи не можна б було нам повінчатись хоч би і сієї неділі, щоб Скавичиха і не прочула про те?
С и д і р С в и р и д о в и ч. Трохи буде швидко. Та треба ж і дочці сукню білу пошити.
Є в д о к і я К о р н і ї в н а. Вже готова й сукня, й білі черевики купила я сама. Тільки взяти в лавці білі трясучки на голову та дещо до сукні попришпилювати, та хоч і завтра до вінця.
Г о с т р о х в о с т и й. Ото й добре! То й повінчаємось у неділю.
В с і. Хоч і в неділю. Нічого нам одкладати.
Завіса падає

ДІЯ П'ЯТА
 
Двір Рябка; на дворі стоїть хата з ґанком; направо — баркан з брамою і хвірткою, наліво, під гору — сад, обгороджений тином.
Далеко видно гори, на горах — Андріївська церква, Десятинна, Софійський собор.
Сонце на заході.
 
ВИХІД 1
Х и м к а с а м а.
 
Х и м к а (замітає двір мітлою). Другим людям неділя, а тобі нема ні празника, ні неділі в сих хазяїнів. Вони весілля справляють, а ти мети двір у неділю, ще й піском посипай, ще й зеленою травою потруси, бо бач велика пані поїде вінчатись. Знаємо, з яких ви панів. І я була б такою самою панею, якби був живий мій чоловік.
 
ВИХІД 2
Х и м к а й С и д і р С в и р и д о в и ч.
 
С и д і р С в и р и д о в и ч. Химко? Піймай собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не обірвала якій-небудь панні весільної сукні. (Входить у хату.)
Х и м к а. Хіба в мене собачі ноги, щоб я за собаками бігала?
 
ВИХІД З
Н а с т я, О л ь г а й В а р в а р а.
 
Н а с т я входить в хвіртку і йде до ґанку.
За нею входять О л ь г а й В а р в а р а, убрані по-весільному.
О л ь г а і В а р в а р а (до Насті). Добривечір тобі! Потривай лиш! Як ми разом з'їхались, неначе змовились.
Н а с т я (стає серед двора). Доброго здоров'ячка, мої дорогі. (Цілується з обома.)
О л ь г а (до Насті). Як же ти гарно убралась! Зовсім, як до вінця. Яка гарна матерія! (Лапає.) А по чому аршин?
Н а с т я. Трошки дорога матерія: по два карбованці платила.
В а р в а р а (тихо). Отже й збрехала; я вже знаю, що платила по півтора карбованці.
О л ь г а (до Насті). Для твоєї сукні коли б не одкинувся Гострохвостий од своєї Євфросини.
В а р в а р а. Я б на його місці одкинулась од неї й без того.
Н а с т я. Вже й бере! І де в його ті очі були? Хіба ж у нас нема кращих паннів. Сам як чорнобривець, а бере сову.
В а р в а р а. Вже й бере! Ніс, як карлючка! (Сміється.)
О л ь г а. Очі, як цибуля. (Сміється.)
Н а с т я. Одначе чого ж ми тут стоїмо? Ходімо в хату.
В с і т р и. Ходімо! Ходімо! (Йдуть у хату.)
 
ВИХІД 4
В хвіртку входять два м и т р о п о л и ч і б а с и в сіртуках.
 
1-й б а с. Та цей дом мені по знаку. Я тут був з Кирилом та Тарасом.
2-й б а с. Чи добре ж приймали?
1-й б а с. О, ще й як добре! Хазяїн і хазяйка дуже люблять пісні і трохи нас на руках не носили. Та тут ми гуртом уклали в копи мало не дві відрі горілки. Он де Гострохвостий надибав собі дівчину! Ой братику, та тут нас жде велика випивка. Спасибі Гострохвостому, що попросив нас на весілля. За те ж я йому так одкатаю апостола, що церква буде дрижати!
2-й б а с. Піддам і я басом жару. Ну вип'ємо ж цього вечора!
1-й б а с. О, що вип'ємо, то вип'ємо! От

читати